Найлегше навчитися рахувати можна за допомогою віршика Анатолія Костецького про маленьких зайченят. У ньому розповідається про те, як зайчики заполонили увесь віршик. А от скільки було зайченят і яких - ви дізнаєтеся переглянувши (прочитавши) цей маленький кумедний "Віршик-Хатка".

Зміст вірша:

В цьому віршику нікого
ще немає
Ну й дива!..
Нумо, зайчика прудкого
ми покличемо до нас.

Раз!
І мчить зайчисько сірий.
Два!
І ще один біжить.
А за ним —
і три, й чотири,
а за тими —
п'ять і шість.

Ой, дивися —
сім і вісім!
Скільки ж там вас?
Ого-го!
Ви ж не вміститесь
у віршик,
ви зламаєте його.

Стійте, зайчики,
чекайте —
це ж бо віршик,
а не хатка!.. Та зайчисьок —
більше й більше.
Їх уже не зупинить...
Затремтів
маленький віршик,
захитався —
і за мить
всі його рядки розпались.
Тільки зайчики зостались.

Костецький Анатолій Георгійович

Анатолій Костецький письменник — працьовитий, талановитий, цікавий, несподіваний, зі своїм власним баченням світу, високою поетичною культурою.

Своїми книжками А.Костецький вибудував для дітей ціле місто, яке заселив меткими, балакучими, непосидющими, закоханими та ніжними хлопчаками й дівчатками. Діти в його творах не ахають, не охають, а живуть, сумніваються, переймаються. Вони люблять усе навколо — квіти та солодощі, небо та дядька двірника. Люблять крутнути хвіст Мурка та смикнути за кіску Наталку. І ще одна дуже важлива властивість поезії Анатолія Георгійовича — сюжетність віршів. Кожен з них — це невелике оповідання, новела, подекуди дитяча притча. А там, де є сюжет, — є герої, їхні вболівання, радощі й прикрощі. Є велика робота душі маленької людини.

А.Костецький — один із чільних співців шкільної вольності. Рідкісно поєднуються в нього вагома сатира з цілющою батьківською усмішкою. Як у вірші "Бюро знахідок". В цьому нечуваному досі "бюро" до пори, до часу зберігаються рідкісні речі: давно загублена совість, людська чемність та дружба. Все з цих коштовних речей можна взяти назад. Окрім втраченого, марно загубленого часу.

Рідна природа справляє свято у багатьох віршах поета. Правда, природа у поезіях А.Костецького поняття дещо ширше. Це радість життя, однаково притаманна рослині, тварині, людині. У багатьох віршах поета постійно "дзижчать" трудівники літа бджоли та джмелі: "Джміль про сонечко гуде" (перша книжка автора), "Розквітнув сад", "Мрія". Єдність дитинства з природою утверджує і вірш "Лісова таємниця". Юний герой несе з лісу "не гілки, а шелест листя, не квітки, а їх красу".

Пише Костецький і прозові твори "Постукай у моє вікно", "Все — як насправді", "Мінімакс — кишеньковий дракон, або День без батьків" та ін. Багато у письменника казок, які дуже цікаві та популярні: "Бабусині казки", "Страшна таємниця" та ін.

Народився майбутній письменник 6 грудня 1948 року у Києві в сім'ї вчителів. У п'ять років міг сам читати та писати, навчився грати в шахи та плавати. Відтоді не розлучається зі спортом, книгою та пером. Після школи навчався в технікумі радіоелектроніки, згодом закінчив факультет кібернетики Київського університету ім.Т.Г.Шевченка. Твори письменника перекладаються багатьма мовами. Поет і сам чимало часу віддає перекладам з англійської, німецької, деяких слов'янських мов. Він є також автором статей з питань теорії, історії та критики дитячої літератури. 

Анатолій Григорович Костецький народився 6 грудня 1948 року у м. Києві в сім’ї вчителя. У чотири роки він навчився читати, а в п’ять засвоїв грамоту, писав і починав римувати. Рано навчився грати в шахи й плавати. У перший клас пішов, маючи у зошиті декілька своїх віршів. А в п’ятому класі на шкільному конкурсі одержав диплом за вірші, присвячені Т.Г.Шевченку.

Та спочатку були бабусині казки, пісні, а потім столична школа, технікум електроніки, навчання в Київському державному університеті, аспірантура, кандидатська дисертація, викладацька діяльність – мовознавство на філологічному та романо-германському факультетах.

У прозі письменник надавав перевагу жанру повісті-казки. На його думку, вона повинна виховувати школярів добром, щирістю і правдою. Особливе місце також займають і фантастичні повісті. Широко відомі серед юних читачів прозові твори „Все – як насправді”, „Хочу літати” (1980), „Суперклей Христофора Тюлькіна, або Здавайтеся – вас відкрито” (1984), „Мінімакс-кишеньковий дракон, або День без батьків”.

Анатолій Костецький – лауреат Державної літературної премії імені Лесі Українки, премії імені Миколи Трублаїні. Упродовж багатьох років він очолював творче об’єднання дитячих письменників України.

Змінюватиметься життя – змінюватимуться і школярі, й реалії шкільного життя, але твори його не старітимуть своїм настроєм, своїм оптимізмом, гумором та іронією.