Король Жабеня - Брати Грімм

Казка для малят "Король Жабеня або Залізний Генріх" за мотивами твору братів Грімм розповідає як прекрасна принцеса пішла до старого колодязя, щоб пограти зі своїм золотим м'ячиком. Випадково м'ячик впав у колодязь і потонув. Допомогти засмученій дівчині зголосилось жабеня, що живе у колодязі, яке отримало натомість обіцянку дружити з ним. Принцеса і подумати не могла, що жабеня з'явиться до палацу і вимагатиме виконання обіцянки, адже мало якій дівчині буде приємним спілкування з таким другом. Далі казка стає захопливою історією про неймовірне перетворення бридкої жаби в прекрасного принца. Це неймовірна розповідь про справжню дружбу і щире кохання.

Читати казку "Король Жабеня" онлайн українською мовою:

У давні часи, коли закляття ще допомагали, жив собі на світі король; усі доньки були в нього красуні, але наймолодша була така прекрасна, що навіть сонце, яке багато бачило у своєму житті, і воно дивувалося, коли його проміння сяяло на її обличчі.

Недалеко від королівського замку розкинувся великий темний ліс, і був у тому лісі під старою липою колодязь; і ось у спекотні дні молодша королівна виходила в ліс, сідала на край холодного колодязя, і коли ставало їй нудно, вона брала золотий м’яч, підкидала його вверх і ловила, – це було її найулюбленішою грою.

Але ось одного разу, підкинувши свій золотий м’яч, вона піймати його не встигла, він упав на землю і покотився прямісінько у колодязь. Королівна очей не зводила з золотого м’яча, але він зник, а колодязь був такий глибокий, такий глибокий, що і дна не було видно. Заплакала тоді королівна і стала плакати ще сильніше й сильніше, і ніяк не могла втішитися.

Ось сумує вона через свій м’яч і раптом чує – хтось їй каже:

– Що з тобою, королівно? Ти так плачеш, що і камінь тебе пожаліє.

Вона озирнулася, щоб дізнатися, звідки голос, раптом бачить – жабенятко висунуло із води свою товсту, гидку голову.

– А-а, це ти, старий квакун, – сказала вона. – Я плачу через свій золотий м’яч, що впав у колодязь.

– Заспокойся, чого плакати, – каже жабенятко, – я тобі допоможу. А що ти мені даси, якщо я знайду твою іграшку?

– Усе, що захочеш, миле жабенятко, – відповіла королівна. – Мої сукні, перли, дорогоцінні камені і ще золоту корону, яку я ношу.

Каже їй жабенятко:

– Не треба мені ані твоїх суконь, ані перлів, ані дорогоцінного каміння, і твоєї золотої корони я не хочу; а ось якщо б ти мене покохала і зі мною одружилася, і ми гралися б разом, і сидів би я поряд із тобою за столиком, їв із твоєї золотої тарілочки, пив із твого маленького келиха і спав із тобою разом у ліжечку, – якщо ти мені пообіцяєш усе це, я миттю стрибну й дістану тобі твій золотий м’яч.

– Так, так, обіцяю тобі все, що хочеш, тільки дістань мені мій м’яч! – А сама про себе подумала: «Що там дурне жабенятко теревенить? Сидить воно у воді серед жабок і квакає, – де вже йому бути людині товаришем!»

Отримавши обіцянку, жабенятко пірнуло у воду, опустилося на самісіньке дно, швидко випливло, тримаючи у роті м’яч, і кинуло його на траву. Побачивши знов свою красиву іграшку, королівна дуже зраділа, підняла її із землі й побігла.

– Стій, стій! – крикнуло жабенятко. – Візьми мене із собою, адже мені тебе не наздогнати!

Але що з того, що воно голосно кричало їй услід своє «ква-ква»? Вона і чути його не хотіла, поспішаючи додому. А потім і зовсім забула про бідне жабенятко, і довелося йому знов спуститися у свій колодязь.

Другого дня вона сіла з королем і челяддю за стіл і стала їсти із своєї золотої тарілочки. Раптом – топ-шльоп-шльоп – ступає хтось по мармурових сходах і, піднявшись наверх, стукає у двері й каже:

– Молода королівно, відчини мені двері!

Вона побігла подивитись, хто ж це міг до неї постукати. Відчиняє двері, бачить– сидить перед нею жабенятко. Миттю зачинила вона двері і сіла знов за стіл, але зробилося їй так моторошно-моторошно. Помітив король, як сильно стукає у неї сердечко, і каже:

– Дитино моя, чого ти так перелякалася? Чи не велетень який сховався за дверима і хоче тебе вкрасти?

– Ой, ні, – сказала королівна, – це зовсім не велетень, а бридке жабенятко.

– А що йому від тебе треба?

– Ах, милий батьку, ось сиділа я вчора ввечері у лісі біля колодязя і грала, і впав у воду мій золотий м’яч. Я гірко заплакала, а жабенятко дістало мені його і стало вимагати, щоб я взяла його у товариші, а я і пообіцяла йому, – але я ніколи не думала, щоб воно могло вибратися із води. А ось тепер воно з’явилося і хоче сюди ввійти.

А тим часом жабенятко постукало знов і крикнуло:

Мила королівно, двері відчини,

Чи ти не згадала,

Що пообіцяла

Біля води глибокої мені!

Мила королівно, двері відчини!

Тоді король сказав:

– Ти свою обіцянку повинна виконати. Йди і відчини йому двері.

Вона пішла, відчинила двері, і ось жабенятко стрибнуло у кімнату, поскакало вслід за нею, доскакало до її стільця, сіло і каже:

– Візьми і посади мене поряд із собою.

Вона не наважувалася, але король наказав їй виконати його бажання. Вона посадила жабенятко на стілець, а воно на стіл стало проситися; посадила вона його на стіл, а воно й каже:

– А тепер присунь мені ближче свою золоту тарілочку, будемо їсти з тобою разом.

Хоча вона і виконала це, але було видно, що дуже неохоче.

Почало жабенятко їсти, а королівні і шматок у горло не йде. Нарешті воно каже:

– Я наїлося доста і стомилося, – тепер віднеси мене у свою опочивальню, постели мені своє шовкове ліжко, і ляжемо з тобою разом спати.

Як заплакала тут королівна, – злякалася вона холодного жабенятка, боїться до нього і доторкнутися, а воно ще в чудовому чистому ліжку спати з нею збирається. Розлютився король і каже:

– Хто тобі в біді допоміг, тим нехтувати не слід.

Взяла вона тоді жабенятко двома пальцями, понесла його до себе в опочивальню, посадила у куток, а сама лягла в ліжко. А воно стрибнуло й каже:

– Я стомилося, мені теж спати хочеться, – візьми мене до себе, а в іншому разі я твоєму батькові розкажу.

Розлютилася тут королівна і вдарила його що було сили об стіну.

– Ну, тепер вже, бридке жабенятко, ти заспокоїшся!

Але тільки впало воно на землю, як раптом обернулося королевичем із прекрасними лагідними очима. 1 став з того часу, за бажанням її батька, її милим другом і чоловіком. Він розповів їй, що його зачарувала зла відьма, і ніхто б не міг вивільнити його з колодязя, окрім неї однієї, і що завтра вони вирушать до його королівства.

Ось лягли вони спати і заснули. А другого ранку, тільки розбудило їх сонечко, під’їхала до палацу карета із вісьмома білими конями, і були у них білі султани на голові, а збруя із золотих ланцюжків, і стояв там прислужник королевича, а був то вірний Генріх. Коли його хазяїн був жабенятком, вірний Генріх закував своє серце трьома залізними обручами, щоб не розірвалося воно від туги і горя.

І повинен був у цій кареті їхати молодий король у своє королівство. Посадив вірний Генріх молодих у карету, а сам став на зап’ятки і радів, що хазяїн його звільнився від злого закляття.

Ось проїхали вони частину шляху, раптом королевич чує – позаду щось тріснуло. Обернувся він і крикнув:

– Генріх, тріснула карета!

– Тісний обруч з серця спав,

Той, що так його стискав,

Коли вас втішали в тузі

Тільки жабенята-друзі.

Ось знов і знов затріщало щось у дорозі, королевич думав, що це тріснула карета, але були то обручі, що злетіли з серця вірного Генріха, тому що хазяїн його звільнився від закляття і став знов щасливим.

(Джерело тексту казки українською: derevo-kazok.org)

Короткий зміст казки:

Королівська дочка впустила в колодязь свій улюблений золотий м'ячик. Пообіцяла вона жабеняті, яке взялося дістати іграшку, все, що воно забажає. А побажало Жабеня жити в палаці, їсти з її тарілки, спати в її ліжечку. Дівчина не збиралася виконувати обіцянки. Але на наступний день жабенятко з'явилося в палаці. Батько-король сказав своїй дочці, що обіцянки треба виконувати. Довелося королівні їсти з однієї тарілки з огидним Квакуном. У спальні Жабеня зажадало, щоб королівна поклала його спати у своє ліжко. Та не витримала дівчина, схопила його і жбурнула об стіну. Впавши на підлогу, воно перетворилося в прекрасного принца. Виявляється, було воно зачароване злою відьмою. І тільки в королівському палаці прокляття зруйнувалася. Стала дівчина дружиною короля. Приїхав вірний слуга молодого короля Залізний Генріх в прекрасній кареті, щоб з почестями доставити короля з молодою дружиною в рідне королівство. Почув король якийсь хрускіт. Це тріснули залізні обручі на серці Генріха. Тепер вірний слуга позбувся кайданів, якими сам себе закував.

Аналіз казки Король-жабеня або Залізний Генріх:

Казка не втрачає своєї актуальності й сьогодні. Вона містить багато повчальних моментів. Головна думка казки в тому, що зовнішність буває оманливою. Під виглядом потворного жабеняти може ховатися благородний королевич. Тому вдумливо читати казку слід сучасним принцесам. Також автори казки показує, що потрібно проявляти співчуття до ближнього. Королівна вчинила некрасиво: допомогою жабеняти скористалася, навіть не подякувала, до того ж, обдурила. Гідний приклад подає дочці кораль. Він змушує її стримати обіцянку.

Чому вчить казка Кароль-жабеня, або Залізний Генріх?

Казка вчить бути чуйним і відповідати за свої слова.

Мораль казки Король-жабеня, або залізний Генріх:

Зовнішність буває оманливою. У казці Король-жабеня, або Залізний Генріх потворне жабеня виявилося прекрасним королевичем, а красива королівна — невдячною і злою. Висновок напрошується сам: не потрібно робити поспішних висновків.

Прислів'я, приказки на тему казки:

– Краще не обіцяти, як слова не держати.
– Що винен — оддати повинен.
– Умівши брати, умій і віддати.
– В пригоді пізнавай приятеля.
– Зовнішність оманлива.
– Дерево цінують за плодами, а людину - за справами.

Читати казки онлайн - захоплююче і корисне заняття!

Біографія авторів казки "Король Жабеня":

Брати Грімм Якоб і Вільгельм Грімм вважаються великими казкарями. Насправді вони великі
фольклористи, першими в країні зібрали старовинні чарівні казки.

Перша збірка історій, зібраних і оброблених братами Грімм, вийшла в 1812 році (86 казок). Друга, 1814 року, додано до колекції ще 70. Протягом життя братів Грімм, казки перевидавалися шість разів, в останньому випуску їх 200 штук.

Крім казок брати Грімм створили знаменитий словник німецької мови: 33 томи загальною вагою 84 кг, найповажніше джерело німецької етимології. У Німеччині існує науково-дослідний інститут Гриммів, який продовжує вести роботу над словником.

Кожний у Німеччині знає про Якоба і Вільгельма Грімм, діти сприймають їх як своїх близьких і добрих знайомих. Те, що зробили митці для своєї країни, не дало засохнути живильному джерелу народної мудрості німецького народу й з'єднало його довкола збереження національних святинь.

Брати Якоб і Вільгельм Грімм народилися в невеличкому німецькому містечку Ганау й усе життя були нерозлучними.

Якоб Людвіг Грімм народився – 8 січня 1787 року;

Вільгельм Карл Грімм народився – 30 лютого 1788 року.

Вони часто згадували про своє дитинство, сповнене великої любові, радості й піклування про всіх членів їхньої великої родини. Проте в 1796 р. життя сім’ї різко змінилося: помер батько, а мати не змогла впоратися з усіма труднощами, що випали на її долю. Тому сестра матері – Дороті взяла на себе опікування подальшою долею братів Якоба й Вільгельма, які разом із нею переїхали до міста Касселя. Там вони навчалися в гімназії, туди повернулися й по закінченні університету в Марбурзі, де вивчали право.

У Касселі брати Грімм працювали бібліотекарями в Гессенській федеральній бібліотеці. Тиша, спокій, наукова праця — це була найкраща стихія для них. Рано втративши батька, Якоб і Вільгельм змалку мали почуття великої відповідальності за матір і молодших братів і сестер, яким завжди допомагали.

На початку XIX ст. в результаті наполеонівських воєн для Німеччини настав сумний час: країна потерпала від французької навали, окупація обмежувала права людей, а також їхнє право на власну мову й культуру. Брати Грімм вирішили працювати задля визволення своєї батьківщини й збереження її національних цінностей.

З 1806 р. вони почали збирати казки й легенди, які здавна жили в пам’яті німецького народу, поширюючись в усній формі. Казки братів Грімм та інша їхня творчість мали виняткове значення для збереження усної народної творчості й розвитку німецької мови. У період поневолення Німеччини брати Грімм рятували найдорожчий скарб нації — слово. Для них минуле було цінним передусім тому, що воно дає зразки моралі, єдності та ідеалу народу, важливі за всіх часів.

У 1812 р. вийшло друком перше видання зібраних Якобом і Вільгельмом Грімм «Казок для дітей і родини».

1815 р. був опублікований другий том казок, зібраних братами Грімм.

Усього вони зібрали понад 200 казкових творів, залишивши нащадкам не тільки цю збірку, а й інші здобутки, зокрема «Німецьку граматику», «Словник німецької мови».

Заслуга Якоба і Вільгельма Грімм полягає в тому, що вони збирали не тільки твори усної народної творчості, а й поставилися до цієї справи як справжні дослідники, напрочуд відповідальні у відтворенні народного слова. Величезна справа збирання й збереження фольклору, яку здійснювали брати Грімм, підтримала національний дух і культуру Німеччини, згуртувала німців довкола своїх надбань, показала приклад іншим народам, як дбайливо треба ставитися до власних витоків.

Помер Вільгельм у Берліні 16 грудня 1859 року, Якоб – 20 вересня 1863 року, брати поховані на цвинтарі при церкві Св. Матвія в Берліні (район Шенеберг). Проте казки братів Грімм та їхня творчість не забута і збереглася по цей день.