Кіт у чоботях - Шарль Перро

Одна з найбільш відомих казок французького письменника Шарля Перро. Казка «Кіт у чоботях» була написана у XVII столітті, але залишається улюбленою дітьми і сьогодні.
Пригоди незвичайного кота у казці захоплюють не тільки малят, але й дітей старших за віком. Розумний і спритний кіт, що розмовляє, як людина, ходить у чоботях і носить капелюх з пір'їною, допомагає своєму хазяїну стати багатим і одружитися з принцесою. Казка вчить дітей любити тварин, не боятися труднощів і ризику заради досягнення своєї мети, бути добрими, сміливими, справедливими.

Читати казку "Кіт у чоботях" онлайн:

Жив-був старий мельник, і було в нього три сини. Коли мельник помер, він залишив синам у спадок все своє небагате майно: млин, осла і кота. Старшому дістався млин, середньому – осел, ну а молодшому довелося взяти собі кота.

Менший брат дуже засмутився, що отримав таку жалюгідну частку спадщини.

— Мої брати,— казав він,— зможуть чесно заробити собі на хліб. А мені що, бідолашному? Ну з’їм я свого кота і зроблю з його шкурки муфту, а далі що? Лишиться тільки померти голодною смертю.

Кіт почув ті слова, але нітрохи не збентежився.

— Не журіться, господарю,— сказав він з поважним і серйозним виглядом.— Приготуйте мені торбинку та замовте пару добрих чобіт, щоб зручніше було ходити по чагарниках, і ви самі скоро переконаєтесь, що ваша частка не така вже й погана, як це може здатися на перший погляд.

Спочатку менший брат не надав цьому особливого значення, але, згадавши, як, ловлячи щурів та мишей, кіт удається до різних спритних витівок і хитрощів — звисає догори ногами, ховається в борошно і прикидається неживим,— він подумав:

«А що, коли й справді кіт допоможе мені в біді?»

Як тільки кіт одержав усе, що просив, він узув чоботи, перекинув торбинку через плече, взяв шворки в передні лапи й подався в гайок, де було дуже багато кролів.

Кіт поклав у торбинку висівок та заячої капусти і ліг у кущах, ніби мертвий, очікуючи, щоб який-небудь молодий, недосвідчений і легковажний кролик поткнувся в його торбинку поласувати тим, що в ній було.

Ледве він ліг, як молоде дурненьке кроленя, спокусившись висівками, залізло в торбинку. В ту ж мить кіт спритно затяг шворки, схопив кроленя й убив його без жалю.

Дуже гордий з своєї здобичі, кіт пішов у палац і попросив, щоб про нього доповіли королю.

Кота ввели до королівських покоїв. Там він низько вклонився королю і сказав:

— Ваша величносте! Мій пан маркіз Карабас (таке чудне ім’я вигадав кіт своєму хазяїнові) звелів мені піднести вам ось цього кроля з свого садка.

— Скажи своєму хазяїнові,— відповів король,— що я йому дуже вдячний і задоволений з такого подарунка.

Кіт ввічливо попрощався й пішов геть.

Іншим разом він сховався в житі, так само розклав свою торбинку і, тільки-но дві цікаві куріпки забралися в неї, смикнув за шворки і впіймав обох.

Тоді він знову пішов у палац до короля і підніс йому птахів.

Король з задоволенням узяв куріпок і звелів почастувати кота парою мишей.

Так час від часу протягом двох чи трьох місяців кіт приносив королю дичину, яку нібито вбивав на полюванні або розводив у садках його хазяїн.

Одного разу, довідавшись про те, що король разом із своєю дочкою, найвродливішою принцесою в світі, їде на прогулянку берегом річки, кіт прибіг до свого хазяїна і сказав йому:

— Якщо ви послухаєте моєї поради, то будете щасливі все життя. Вам треба лише викупатися в річці у тому місці, де я покажу, а все інше я вже влаштую сам.

Маркіз Карабас зробив усе так, як йому порадив кіт, навіть не здогадуючись, навіщо це потрібно.

Саме коли він купався, берегом річки проїздив у своїй кареті король.

Кіт уже чатував на нього, вискочив на дорогу і щосили закричав:

— Рятуйте! Рятуйте! Маркіз Карабас тоне!

Король, почувши цей відчайдушний крик, визирнув з карети. Він одразу ж впізнав кота, який не раз приносив йому в подарунок дичину, і наказав своїй варті бігти на допомогу маркізові Карабасу.

Поки бідолашного маркіза витягали з річки, кіт підійшов до карети і розповів королю, що в той час, як його хазяїн купався, з’явилися злодії і вкрали весь одяг.

Насправді ж хитрун сховав одяг свого хазяїна в кущах під великим каменем.

Король негайно наказав своїм придворним принести для маркіза Карабаса одне з своїх найкращих убрань і був надзвичайно ласкавий до нього.

Принцесі маркіз теж дуже сподобався: адже він був гарний і стрункий хлопець, чудовий королівський одяг був йому дуже до лиця, а ніжний і шанобливий погляд красномовніше за будь-які слова промовляв про його лагідну вдачу.

Король запропонував маркізу сісти в карету і поїхати з ними на прогулянку.

А кіт, дуже радий з того, що його хитрощі починають потроху вдаватися, побіг уперед.

Побачивши селян, що косили на луках, він озвався до них:

— Глядіть мені, люди добрі, якщо ви не скажете королю, що ці луки належать маркізові Карабасу, вас усіх порубають на шматки!

Коли карета під’їхала до косарів, король, звичайно, спитав, чиї це луки вони косять.

— Це луки маркіза Карабаса,— відповіли косарі в один голос, бо кіт дуже налякав їх своїми погрозами.

А кіт, що біг попереду, зустрів невдовзі женців та й каже:

— Глядіть мені, люди добрі, якщо ви не скажете, що ця нива належить маркізові Карабасу, вас усіх порубають, як начинку до пирога!

Король, що під’їхав за хвилину до женців, захотів дізнатися чиї ці лани.

— Маркіза Карабаса, —відповіли женці в один голос, і король знову був задоволений, так само, як і маркіз.

А кіт, забувши про втому, біг попереду карети і всім, кого зустрічав по дорозі, наказував одне й те ж саме, так що король був дуже задоволений, що у маркіза Карабаса такі великі володіння.

Нарешті кіт прибіг до чудового замку, що належав страшному людожерові. Той людожер був надзвичайно багатий: саме він був хазяїном усіх земель, через які щойно проїздив король.

Кіт розпитав, хто був той людожер та що він умів робити, і попросив дозволу ввійти в замок та віддати шану його хазяїнові.

Людожер зустрів кота з усією ввічливістю, на яку тільки здатні людожери, і запропонував йому відпочити.

Кіт погодився і сказав:

— Мене запевняли, ніби ви вмієте обертатися на будь-яку тварину і легко можете, наприклад, обернутися на лева або слона. Чи так це?

— Авжеж,— відповів людожер грубим голосом,— і щоб довести вам, що це правда, я зараз обернуся на лева.

Вдарившись об підлогу, людожер в одну мить обернувся на величезного лева.

Кіт так перелякався, побачивши перед собою страшного звіра, що й незчувся, як здерся на ринву, хоч це було важко і небезпечно, бо він був у чоботях, а в них не так уже й просто дряпатись по дахах.

Та, помітивши, що людожер прибрав свого попереднього вигляду, переляканий кіт, тремтячи, зліз з ринви і признався, що потерпав од страху.

Людожер голосно зареготав у відповідь.

— Мене також запевняли,— сказав кіт,— ніби ви вмієте обертатися і на дрібних тварин, наприклад, на щура або мишеня. Як по правді, я вважаю, що це неможливо.

— Неможливо? — перепитав людожер.— Ну так дивися!

І в ту ж мить він обернувся на малесеньку мишу, яка хутко забігала по підлозі.

А кіт, тільки-но побачив мишу, накинувся на неї і з’їв.

Тим часом король, проїжджаючи мимо, звернув увагу на чудовий замок людожера і захотів оглянути його.

Кіт почув гуркіт карети, кинувся назустріч і сказав королю:

— Прошу ласкаво, ваша величносте, до замку маркіза Карабаса!

— Як, пане маркіз,— вигукнув здивований король,— цей замок також належить вам?! Я ніде не бачив нічого кращого за це подвір’я і за будівлі, що оточують його! Огляньмо їх всередині, будь ласка!..

Маркіз подав руку молодій принцесі, і вони пішли слідом за королем.

Гості ввійшли у велику залу, де побачили чудово прибраний стіл: людожер саме чекав своїх друзів, які, довідавшись, що приїхав король, поспішили непомітно втекти.

Помітивши, якими закоханими очима позирала на маркіза Карабаса принцеса, король, захоплений його багатством, сказав:

— Якщо хочете, пане маркіз, ви можете стати моїм зятем!..

Маркіз низько вклонився, подякував королю за честь і того ж дня одружився з принцесою.

А кіт став дуже поважною особою і полював з того часу на мишей тільки задля розваги.

Короткий зміст казки:

Старий мірошник перед смертю розподіляє нажите майно між трьох своїх синів. Наймолодшому дістається лише кіт. Хлопець дивується, коли спостерігає, що кіт промовляє людським голосом і обіцяє допомогти йому розбагатіти, якщо він збереже йому життя. Натомість він просить чоботи й мішок. Здивований і сповнений недовіри, мірошниковий син йде на таку угоду. Одягнувши чоботи, кіт виходить на полювання. За допомогою мішка він ловить кроликів та перепелів, яких відносить до королівського двору та пропонує їх правителю в подарунок від імені свого господаря. Однак він представляє його не як бідного хлопця, а як маркіза де Карабаса. Король із радістю приймає подарунок. Невдовзі кіт дізнається, що король та його прекрасна дочка подорожуватимуть каретою вздовж річки. Кіт переконує мірошникового сина саме в цей час піти поплавати на річку. Коли королівська процесія наближається, Кіт ховає одяг хлопця, а потім біжить просити допомоги у короля: його господар, «маркіз», потопає в річці. Хлопця «рятують», а відсутність його одягу кіт пояснює «крадіжкою» грабіжників. Хлопець, одягнений у нові шати, їде в королівській кареті. Кіт у чоботях випереджає королівську процесію і дістається до земель, де править могутній і жорстокий людожер. Кіт обіцяє жителям села, які працюють на полях гори золота, якщо вони казатимуть, що поля належать маркізу де Карабасу. Коли король та його оточення проїжджають повз, вони запитують селян, кому належить ця земля. Кожного разу селяни відповідають, що це землі маркіза де Карабаса. Король сильно вражений володіннями маркіза. Тим часом Кіт у чоботях добувається до замку людожера. За допомогою брехні та лестощів, кіт переконує його показати перед ним свої магічні здібності. Коли в якийсь момент людожер перевтілюється на мишку, Кіт кидається та з'їдає його. Коли процесія доходить до замку, кіт вітає короля від імені свого господаря. Король видає свою дочку заміж за маркіза.

Запитання і бесіда по темі казки:

– Як називається казка, Яку ви прослухали? Хто її автор?
– Скільки дітей було у мельника? (Троє)
– Як розділив своє господарство мельник між синами?
(Старшому - млин, середньому - осел, молодшому - кіт)
– Чим здивував Кіт свого господаря?
– Що попросив Кот у нового господаря? (чоботи)
– Кого спіймав Кіт в полі? (Кролика)
– Кому Кіт подарував кролика? (Королю)
– Кого спіймав Кіт на другий день? (Двох куріпок)
– Що дав король Коту в чоботях? (Мішок із золотом)
– Що Кіт в чоботях  велів зробити своєму господареві? (Викупатися в річці)
– Яке ім'я придумав Кіт для свого господаря? (Маркіз де Карабас)
– Як саме Кіт в чоботях  перехитрив Велетня - Людожера?
– Як ви думаєте, чому Кіт в чоботях  переміг Велетня Людожера?
 – Охарактеризуйте кота: який він? (Хитрий, розумний, спритний, швидкий, наполегливий)