Лисичка-Сестричка і Вовк-Панібрат

Українська народна казка про хитру лисичку і не менш винахідливого вовка.

Текст казки:

Як була собі лисичка та зробила хатку, та й живе. А це приходять холоди. От лисичка замерзла та й побігла в село вогню добувати, щоб витопити. Прибігає до одної баби та й каже:
- Здорові були, бабусю! З неділею... Позичите мені огню, я вам одслужу.
- Добре, - каже, - лисичко-сестричко. Сідай погрійся трохи, поки я пиріжечки повибираю з печі!
А баба макові пиріжки пекла. От баба вибирає пиріжки та на столі кладе, щоб прохололи; а лисичка підгляділа та за пиріг, та з хати... Виїла мачок із середини, а туди напхала сміттячка, стулила та й біжить.
От біжить, а хлопці товар женуть до води.
- Здорові були, хлопці!
- Здорова, лисичко-сестричко!
- Поміняйте мені бичка-третячка на маковий пиріжок!
- Добре, - кажуть.
- Тільки, - каже, - тепер не їжте, а як я вибіжу з села, то тоді.
От помінялись. Лисичка за бичка - та в ліс... А хлопці до пиріжка - а там сміттячко...
От прибігла лисичка до своєї хатки, вирубала дерево, зробила санки, запрягла бичка - їде. Аж біжить вовк:
- Здорова, лисичко-сестричко!
- Здоров, вовчику-братику!
- Де ти взяла бичка-третячка і санки?
- Зробила собі!
- Підвези ж, - каже, - мене, лисичко-сестричко!
- Е, куди я тебе візьму? Ти мені й санки поламаєш!
- Ні, - каже, - я тільки одну ніжку положу.
- Ну, клади!
От од'їхали трохи, вовк і каже:
- Положу я, личичко-сестричко, й другу ніжку!
- Е, вовчику-братику, ти мені й санки поламаєш!
- Ні, - каже, - не поламаю!
- Ну, клади!
Вовк і положив. Їдуть, їдуть, коли це щось - трісь.
- Е, вовчику-братику, ти мені вже й санки ламаєш!
- Ні, лисичко-сестричко, то я орішок розкусив.
- Ну, гляди!
От їдуть...
- Положу я, лисичко-сестричко, й третю ніжку! - каже вовк.
- Куди ти положиш? Ти мені санки поламаєш! Чим я тоді дровець привезу?
- Ні, - каже, - не поламаю.
- Ну, клади.
Вовк положив і третю ногу. Коли це - трісь!
- Ой лихо! - каже лисичка. - Йди собі геть, вовчику, - ти мені зовсім санки поламаєш.
- Ні, то я горішок розкусив!
- Дай же й мені!
- Нема, - каже, - останній!..
Їдуть собі та й ідуть; вовчик і каже:
- Сяду я зовсім, лисичко!
- Куди ти сядеш, вовчику-братику? І санки розламаєш!
- Я помаленьку, - каже.
- Ну, гляди!
От вовчик тільки що сів, а санки так і розпались...Лисичка тоді давай його лаять! Лаяла-лаяла та й каже:
- Піди ж, сякий-такий сину, дровець нарубай і на санки вирубай, і приволочи!
- Як же я, - каже вовчик, - вирубаю, коли я не знаю, якого дерева?
- Е, - сякий-такий сину! Як санчата ламать, так знав,  а дровець вирубати, то й ні!
Коришувала його, коришувала...
- Як увійдеш, - каже, - в ліс, то кажи: "Рубайся, дерево, й пряме, й криве! Рубайся, дерево, й пряме, й криве!"
Вовк і пішов.
От приходить в ліс та й каже:
- Рубайся, дерево, криве й криве!
Дерево й нарубалось. Таке корячкувате, що й на палицю не вибереш - не то на полозок! Приносить вовчик до лисички те дерево. Вона як подивилась, давай його знов батькувати...
- Ти, - каже, - сякий-такий сину, не так казав, як я тобі веліла!
- Ні, лисичко-сестричко, я,  - каже, - стояв та все казав: "Рубайся, дерево, криве й криве!"  
- Е, бісів сину, й того недотепний! Ну, сиди ж ти тут, - я сама піду нарубаю.
Та й пішла.
От сидить вовк сам собі - так їсти хочеться! Він думав-думав: "Давай, - каже, - з'їм бичка та й утечу!" От взяв проїв дірку у бичка, із середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув, а сам - драла... Приходить лисичка, зробила санчата, сіла...
- Гей, бичок-третячок!
Аж бичок не везе. Вона його батогом. Як ударила, а віхоть соломи й випав; а горобці - хррр!..
- А, сякий-такий вовчик!.. Постій же, - каже, - я тобі згадаю!
Та й пішла.
Лягла на шляху та й лежить. Їдуть чумаки з рибою; вона притаїлась, мов нежива. Чумаки дивляться - аж лисиця:
- Візьмім, - кажуть, - брати, та продамо - буде за що хоч погрітися!
Скинули її на останній віз та й поїхали. Їдуть та й їдуть. А лисичка-сестричка бачить, що вони не дивляться, та все кида по рибці на дорогу, все кида... От як накидала вже багато, тоді нишком і сама злізла. Чумаки ж поїхали собі далі, а вона позбирала рибку, сіла та й їсть.
Коли це біжить вовчик:
- Здорова була, лисичко-сестричко!
- Здоров, вовчику-братику!
- Що ти робиш, лисичко-сестричко?
- Рибу, - каже, - їм.
- Дай же й мені!
- Піди собі налови.
- Так як же я наловлю, коли не вмію?
- Ну, як знаєш, а я не дам і кісточки!
- Так хоч навчи мене, як наловить.
А лисичка й дума: "Постій же! Ти мого бичка-третячка з'їв - я тепер тобі оддячу!"
- А так, - каже, - піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та потихеньку води ним і приказуй: "Ловись, рибко, мала й велика! Ловись, рибко, мала й велика!" То вона й наловиться.
- Ну, спасибі за науку! - каже вовчик.
От прибігає вовчик до ополонки, устромив в ополонку хвіст:
- Ловись, - каже, - рибко, мала й велика!
А лисичка з очерету:
- Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
А мороз на дворі такий, що аж шкварчить! Вовчик хвостиком усе водить та:
- Ловись, рибко, мала й велика!
А лисичка:
- Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
Поки ловив вовчик рибу, поки хвіст так і прикипів в ополонці!.. тоді лисичка в село:
- Ідіть, люди, вовка бити!
Люди як вискочать - з кочергами, з рогачами, із сокирами: вбили того вовка - і пропав бідний! А лисичка й досі живе у своїй хатці.

Після перегляду казочки можна провести обговорення:

– Хто головні герої казки?
– Розкажіть, якою ви уявляєте собі лисичку. Як ви зрозуміли, що вона смілива? Хитра? Зла?
– Який казковий епізод вам запам’ятався найкраще?
– Чи жалієте ви вовка? Поясніть, чому.
– В казці нам зустрілися нові слова. Пригадайте, у кого з воза лисичка насмикала собі рибки? (У чумаків.) Куди вовк засунув свій хвіст? (В ополонку.)

Народна казка “Лисичка-сестричка та Вовк-панібрат" вчить одної простої істини — на кожного хитрого, знайдеться ще хитріший.

Як гукнеш, так і відгукнеться

Хто автор казки

Ця казка про тварин відноситься до усної народної творчості.

Короткий зміст казки

Хитрунка лисичка вирішила побігти в село попросити у людей дрівцят, щоб розтопити піч. Довірлива господиня згодилася люб'язно допомогти, та щойно вона відвернулася, Лисичка-сестричка поцупила у неї пиріжок. Виїла вона весь мачок, а туди сміттячка напхала. Обміняла здобу на бичка у хлопців. Зустріла вовка, який просився підвезти його на возі. Та під вагою Вовка-панібрата сани розвалюються і лисичка йде в ліс за деревиною, щоб полагодити їх. Поки Лисичка ходила за деревом, Вовк з'їв бичка, а всередину соломи та горобців напхав, а сам втік. Прийшла Лисичка, побачила несправжнього бичка і дуже розлютилася. Згодом лягла на шляху і прикинулася мертвою, що дало їй змогу надурити чоловіків і поживитися рибкою.
Сиділа лисичка їла свою здобич, аж тут Вовк іде і став просити Лисичку поділитися з ним. Та натомість хитрунка запропонувала навчити його "правильно" ловити рибу. За порадою Лисички Вовк засунув хвіст в ополонку і намертво примерз, що дало змогу Лисичці покликати людей з села, які його відлупцювали й прогнали з тих країв.

Аналіз казки

У казці немає позитивних персонажів. Господиня і хлопці з худобою уособлюють простоту і необережність, Вовк - дурість і обмеженість. Винахідливість і кмітливість Лисиці вражає, але не робить її позитивним персонажем. Образ Лисиці — застереження простодушним і довірливим людям. Сенс казки Вовк і Лисиця полягає в тому, що потрібно навчитися відрізняти правду від брехні. Слід бути розбірливим у виборі друзів, не можна довіряти «солодким» промовам людей, особливо чужих.

Мораль казки

Перш ніж довіряти іншим людям, потрібно проаналізувати ситуацію, зважити почуте і побачене. Мораль казки Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат дуже повчальна. У сучасному суспільстві повно «лисичок», які не проти поживитися чужим коштом і «полюють» на довірливих і дурних людей всюди.

Прислів'я, приказки та вирази казки

– Довіряй, але перевіряй.
– Хитрощами недовго проживеш.
– Не довіряй вовкові череду.
– Не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що вівцю з’їв.
– Брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся.
– Караюсь, мучуся, але не каюсь!..