Казка про трьох поросят — це цікава історія про пригоди трьох братів-поросят: Наф-Нафа, Ніф-Ніфа і Нуф-Нуфа. Це повчальна розповідь про те, що треба вчасно і наполегливо трудитися і тільки потім спокійно відпочивати. Дитячий мультик "Троє поросят і сірий вовк" вчить, що треба допомагати старшим і прислухатися до їхніх порад, не робити все наспіх.
В основу казки лягла англійська класична народна казка "Троє поросят". Захоплива розповідь "Троє поросят і сірий вовк" зображає історію, як три брати все літо веселилися на галявинці та тільки один з них задумався про зиму і свою безпеку. З приходом холодів старший брат Наф-Наф запропонував братам побудувати надійне житло, щоб усім поросятам можна було сховатися від морозів і диких звірів. Однак Ніф-Ніф і Нуф-Нуф не любили працювати й вирішили не допомагати брату. В результаті обох братів з трьох поросят чекають неймовірні пригоди.

Троє поросят — це відома казка. Є кілька варіантів її переказу. Ми пропонуємо скорочений варіант казки С. Міхалкова (у перекладі Н. Забіли) як більш доступний для сприйняття дошкільників.

Читати казку онлайн:

Були собі на світі троє поросят. Троє братів. Усі однакові на зріст, кругленькі, рожеві, з однаковими веселими
хвостиками. Звали поросят Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф. Усе літо вони перекидалися в зеленій траві, грілися на сонечку, ніжилися в калюжах.
Та ось настала осінь.
— Час нам подумати про зиму, — сказав якось Наф-Наф. — Треба збудувати будинок і зимувати разом під
одним теплим дахом.

Але його братам не хотілося братись до роботи.

— Ну, як собі хочете. Тоді я сам-один будуватиму собі дім, — сказав Наф-Наф. — На вас не чекатиму.

День у день ставало холодніше. І тільки тоді, коли велика калюжа край дороги почала щоранку вкриватися
тоненькою кірочкою льоду, ліниві брати нарешті почали працювати.

Ніф-Ніф зметикував, що найшвидше і найпростіше збудувати будинок із соломи. Він так і зробив. Вже до вечора його хатка була готова.

Нуф-Нуф неподалік теж будував собі хатку. Він вирішив збудувати теплішу хату — з гілок і тонких лозинок: забив у землю кілки, заплів їх лозинами, на покрівлю навалив сухого листя, і до вечора будинок був готовий.

Закінчивши будівництво, брати пішли до Наф-Нафа подивитися, який він собі побудував будиночок.

А Наф-Наф натягав каміння, намісив глини й, не поспішаючи, будував надійний, міцний будинок, де можна було б сховатись від вітру, дощу й морозу. Він зробив у будинку важкі дубові двері із засувом, щоб вовк із сусіднього лісу не міг до нього залізти.

— Що ти будуєш? — в один голос вигукнули здивовані Ніф-Ніф та Нуф-Нуф.

— Що це — будинок для поросяти чи фортеця?!

— Будинок для поросяти має бути фортецею! — спокійно відповів Наф-Наф, не кидаючи роботи.

— Чи не збираєшся ти з кимось воювати? — весело хрокнув Ніф-Ніф і підморгнув Нуф-Нуфові.

А Наф-Наф, незважаючи ні на що, і далі мурував собі стіну свого будинку.

— Бач, як він боїться вовка! — сказав Ніф-Ніф. — Він боїться, що його з’їдять!

— Ніяких вовків нема! — додав Нуф-Нуф. — Він просто боягуз!

Вони хотіли подражнити Наф-Нафа, але той навіть не оглянувся. І два хоробрі братики пішли гуляти. Дорогою вони співали й танцювали. Вони так розшумілися, що розбудили вовка, який спав під сосною.

— Що за гамір? — незадоволено пробуркотів злий і голодний вовк.

— Ну, які тут можуть бути вовки! — казав у цей час Ніф-Ніф, який вовків бачив тільки на малюнках.

— Ось ми як схопимо його за ніс, то знатиме! — додав Нуф-Нуф, який теж ніколи не бачив живого вовка.

І раптом вони побачили справжнього живого вовка! Він стояв за великим деревом, і в нього був такий страшний вигляд, такі злі очі і така зубата паща, що в Ніф-Ніфа і Нуф-Нуфа дрібно-дрібно затремтіли тонкі хвостики. Раптом поросята схаменулись і зі страшним вереском кинулися навтіки. Вони бігли кожен до свого будинку.

Ніф-Ніф перший добіг до своєї солом’яної хатки і ледве встиг хряснути дверима перед самим носом вовка.

— Зараз же відчини двері! — прогарчав вовк. — А то я їх виламаю!

— Ні! — хрокнув Ніф-Ніф. — Я невідчиню!

— Зараз же відчини двері! — прогарчав знову вовк. — А то я так дмухну, що весь твій дім розлетиться!

Але Ніф-Ніф від страху нічого вже не міг відповісти. Тоді вовк почав дмухати. Він дмухнув перший раз, другий. Коли вовк дмухнув утретє, хатка розлетілася на всі боки. Ніф-Ніф ледь вислизнув перед носом вовка і кинувся тікати. За хвилину він був уже біля дверей Нуф-Нуфа.

Ледве встигли брати замкнутися, як почули голос вовка:

— Ну, тепер я з’їм вас обох! Зараз же відчиніть двері! — прогарчав вовк. — Ну, заждіть же! Від цього дому зараз нічого не залишиться! І він почав дмухати. Коли вовк дмухнув уп’яте, дім захитався і розвалився. Перелякані поросята кинулись до будинку Наф-Нафа.

Ледь живі, Ніф-Ніф та Нуф-Нуф підбігли до будинку Наф-Нафа, кинулись під ліжко і там причаїлися. Наф-Наф хутко
зачинив двері на засув, сам сів на дзиґлик.

Тут постукали у двері.

— Хто стукає? — спокійним голосом спитав Наф-Наф.

— Відчиняй без балачок! — почувся грубий голос вовка.

— Ще чого! І не подумаю! — твердим голосом відповів Наф-Наф.

— Он як?! Ну, бережіться ж! Тепер я з’їм усіх трьох!

— Ану, спробуй! — відповів з-за дверей Наф-Наф, навіть не підвівшись зі свого дзиґлика.

Тоді вовк втягнув у себе якнайбільше повітря і дмухнув щосили! Та скільки б він не дмухав, навіть найменшенький камінець не зрушив з місця. Тоді вовк почав трясти двері. Але двері теж не піддавалися. Вовк почав від злості
шкрябати пазурами стіни будинку і гризти каміння. Але він тільки поламав собі кігті і попсував зуби.

Тут вовк підвів голову і помітив великий, широкий димар на даху. Та щойно він почав спускатися по димарю, розумний Наф-Наф одразу здогадався, у чому справа. Він швидко кинувся до казана, у якому на вогні кипіла вода, і зняв з нього кришку.

Чорний, як сажотрус, вовк бебехнувся просто в окріп. З диким ревом ошпарений вовк вилетів у димар назад на дах, скотився по ньому на землю і кинувся в ліс.

А троє маленьких поросят дивилися йому вслід і раділи, що вони так вдало провчили злого розбійника. З того часу брати жили разом під одним дахом.
Текст казки взято з відкритого джерела.

Короткий зміст казки:

Вирішили поросята збудувати собі по хатинці. Перше порося зробило хату із соломи. Друге – із дощечок. А третє не полінувалося, витратило багато часу і сил і таки створило міцну оселю із цегли. Доки третє порося закінчувало роботу, ті двоє, що перші впоралися із будівництвом, заходилися гратися і галасувати, чим і накликали на себе злого голодного вовка. Як побачили вони, що вовк хоче їх упіймати, кинулися кожне у свою хатку. Солом’яний та дерев’яний будиночки вовк швидко зруйнував, а поросяток, що ховалися там, закинув у мішок і подумки вже обідав та вечеряв ними. Але третє порося, дім якого був міцним, визволило братів, і разом вони провчили сіроманця.

Переглянувши чи прочитавши історію про трьох поросят і сірого вовка, вам вдасться разом з Наф-Нафом, Ніф-Ніфом і Нуф-Нуфом навчитися відноситися до всіх справ з особливою увагою. Вам вдасться пережити разом з трьома поросятами підступність злого вовка.

Після того, як казка прочитана…

Розкажіть казку разом, відповідаючи на запитання:
— Як звали поросят?
— Наф-наф запропонував побудувати дім. Чому?
— Чому його брати не погодилися?
— Коли Ніф-Ніф і Нуф-Нуф почали будівництво?
— Який будинок вирішив будувати Ніф-Ніф? Чому саме такий?
— Який будинок вирішив будувати Нуф-Нуф? Чому саме такий?
— Чи довго Ніф-Ніф і Нуф-Нуф зводили свої хатки?
— Яку хатку будував Наф-Наф?
— Чому його брати почали кепкувати з нього?
— Чи бачили Ніф-Ніф і Нуф-Нуф живого вовка?
— Коли вовк погнався за поросятами, куди вони сховалися?
— Що зробив вовк, щоб зруйнувати хатки Ніф-Ніфа і Нуф-Нуфа?
— Чому вовк не міг зруйнувати хатку Наф-Нафа?
— Вовк вигадав хитрість, але це йому не допомогло. Він вирішив пробратися в будинок через… Але Наф-Наф здогадався і… (що зробив?).
— Чим закінчилася казка?
— Чого нас навчає ця казка?