Адаптована казочка під маленького глядача по мотивах розповіді Шарля Перро — це історія про Попелюшку, чудову дівчину, яка проживає непросте життя. Автор змальовує також просту, скромну, лагідну, добру Попелюшку, яка не цурається жодної роботи, не вибаглива, не пам’ятає образ і завжди готова допомогти іншим.
Тож, ця казка навчає розпізнавати й цінити справжні цінності. Вчить бути добрими та щирими, незлобливими та працьовитими. Саме у таку дівчину міг закохатися молодий принц. Адже насправді вона вразила його не розкішною сукнею, не золотою каретою, і навіть не красою обличчя. Її краса — справжня, внутрішня.

Читати казку онлайн (адаптована версія для молодшого дошкільного віку):

Попелюшка росла милою, доброю дівчинкою, хоча жилося їй дуже нелегко. Лихо мачуха примушувала Попелюшку працювати з раннього ранку аж до пізнього вечора.

Мачуха також мала дві дочки, вони були дуже схожі між собою, але не могли зрівнятися з Попелюшкою ні розумом, ні красою.

Якось мачуха дізналася, що король вирішив знайти наречену для свого сина принца, і тому, влаштовує великий бал у парку перед палацом. Попелюшка дуже хотіла піти туди, але в неї не було жодної красивої сукні, а без неї на бал її ніхто не пустив би.

Настав день балу. Мачуха з дочками поїхали до палацу. Попелюшка залишилась одна й засумувала. Аж ось з'явилася її хрещена мати — фея. Вона підійшла до Попелюшки. Фея махнула чарівною паличкою, і з'явилася карета запряжена четвіркою коней. Вона вибрала Попелюшку в дуже гарну сукню: рожеву, з жовтими бантиками. Попелюшка не могла повірити своєму щастю.

— Але не забувай, — попередила її хрещена мати, — ти маєш повернутися до того, як проб'є північ, інакше карета і коні зникнуть, а з ними і твоє гарне вбрання.

Попелюшка приїхала на бал і зустріла прекрасного принца.

— Яка красуня! — захопився принц.

Легка, як пір'їнка, Попелюшка танцювала з принцом увесь вечір. Опівночі з першим ударом годинника Попелюшка пригадала слова хрещеної матері й поквапилася додому.

Наступного дня вона повернулася до палацу і знову зустріла принца. Ніжно тримаючись за руки, вони танцювали поряд з іншими парами. Попелюшка так веселилися, що забула про час і раптом почула, що години вже пробив північ. Вона вибігла з палацу так швидко, що загубила черевичок.

Принц ніде не міг відшукати Попелюшку. Від прекрасної незнайомки в нього залишився лише один черевичок: такий маленький та витончений, що навряд чи підійшов би комусь до міри.

Король, побачивши відчай сина, вирішив приміряти черевичок усім дівчатам королівства, щоб відшукати Попелюшку. Усе сталося так, як задумав король. Попелюшку знайшли.

Вони з принцом вирішили одружитися і ніколи більше не розлучатися. Ох, яка ж то була гарна пара!

Читати українською повний текст казки "Попелюшка" Шарля Перро:

В одного чоловіка померла дружина, й він одружився вдруге з удовою, такою чванливою та гоноровитою, якої, відколи світ світом, ніхто й не бачив. Вона мала двох дочок, теж чванливих і гоноровитих.

А в чоловіка була своя дочка, надзвичайно добра та ніжна — вся в матір, найкращу жінку у світі.

Не встигли відсвяткувати весілля, як мачуха вже показала свою лиху вдачу. Вона зненавиділа пасербицю за її красу, бо поряд з нею її власні дочки здавалися ще огиднішими.
Отож мачуха й загадувала дівчині робити найбруднішу роботу в домі — мити посуд, прати одежу, прибирати кімнати.

Спала дівчина аж під самісіньким дахом, на горищі, на благенькому солом'яникові, тоді як сестри її жили в розкішних покоях з м'якими постелями та дзеркалами, що в них бачили себе з голови до п'ят.

Бідолашна дівчина покірно терпіла всі кривди й не наважувалась жалітися батькові — той однаково вилаяв би її, бо в усьому коривсь своїй лихій дружині.
Упоравшись з роботою, дівчина йшла в куток і сідала просто на попіл, натрушений біля каміна. Тому всі в домі звали її Чорногузкою. А менша сестра, не така лиха, як старша, прозвала її Попелюшкою.

Та навіть у лахмітті та в попелі Попелюшка була куди гарніша за своїх сестер, хоч ті й ходили в пишних шатах.
Якось син короля, молодий та гожий принц, улаштував бал і запросив на нього всіх знатних людей королівства. Наші дві панночки теж дістали запрошення, бо їх мали за поважних осіб у тій країні.

Почалися клопоти й турботи — треба ж було приготувати сукні й оздоби та вибрати зачіски, які їм були б найбільше до лиця. А Попелюшці додалося роботи — прати й прасувати білизну для сестер, крохмалити їм комірці та манжети.Сестри тільки про те й говорили, як би краще вбратися, і без упину крутилися перед дзеркалами, вибираючи й примірюючи свої сукні.

— Я, — сказала старша, — вберуся в сукню з червоного оксамиту й почеплю оздоби, які мені привезли з Англії.

— А я, — мовила менша, — вберуся в буденну сукню, та зате надіну накидку, гаптовану золотими квітами, й діамантове намисто — такого ні в кого немає!

Вони замовили наймодніші капелюшки, накупили найдорожчих парфумів і пудри. Вдягнувшися, покликали Попелюшку подивитися — адже вони знали, що в неї хороший смак.

Дівчина дала сестрам мудрі поради і навіть запропонувала зачесати їх. Ті залюбки погодились. Поки вона їх зачісувала, сестри спитали:

— А ти, Попелюшко, хочеш поїхати на бал?

— Ой, сестриці, не смійтеся з мене! Чи ж мені личить там бути?

— Ай справді, всі сміялися б, якби побачили на балі Чорногузку!

Якась інша дівчина за такі слова, певно, зіпсувала б злим сестрам зачіски. Але Попелюшка була добра та незлостива і зачесала їх так гарно, що кращого годі було й бажати.

Сестри два дні майже нічого не їли, крутилися перед дзеркалами і весь час роздивлялися — чи не схудли, бува, і чи не треба ще тугіше зашнурувати їх, — адже вони хотіли бути тонесенькими та стрункими.
Аж ось щаслива мить настала. Сестри з матір'ю сіли в карету й поїхали на бал.
Попелюшка довго стояла під брамою й сумно дивилася їм услід.
Коли ж карета зникла з очей, дівчина сіла на ґанку й гірко заплакала.

Раптом з'явилася її хрещена мати — чарівниця.Побачивши, що дівчина вмивається сльозами, вона спитала:

— Що сталося?

— Я хотіла б… хотіла б… — мовила Попелюшка й заплакала так гірко, що не могла більше додати й слова.

— Ти хотіла б поїхати на бал, авжеж? — спитала чарівниця.

— Авжеж! — відповіла Попелюшка, схлипуючи. — Дуже, дуже хотіла б.

— То не плач, усе буде добре, — мовила чарівниця. — Якщо ти будеш слухняною дівчинкою, я зроблю так, що ти поїдеш туди.

Вона вийшла з Попелюшкою на подвір'я і наказала:

— Піди на город і принеси мені найкращий гарбуз!

Попелюшка побігла на город, знайшла найкращий гарбуз, зірвала його та принесла хрещеній матері, й гадки не маючи, як цей гарбуз допоможе їй поїхати на бал.

Чарівниця розрізала гарбуз, вибрала насіння, вдарила по ньому своєю чарівною паличкою...

— і в ту ж мить гарбуз перетворився на розкішну визолочену карету.

Потім вона заглянула в мишачу пастку й побачила в ній шестеро мишей.
Вона звеліла Попелюшці відчинити пастку.Миші одна по одній вибігали з неї, чарівниця доторкалася до кожної своєю чарівною паличкою, і кожна миша оберталася на чудового коня.
Отак з'явилося шестеро гарних коней, мишачо–сірих у яблуках.

Тепер черга була за кучером.

— Піду гляну на щурячу пастку, — сказала Попелюшка, — може, туди впіймався щур? От і був би нам кучер.

— Чудово, — мовила хрещена мати, — піди глянь.

Попелюшка принесла щурячу пастку — там сиділо три великі щури.Чарівниця вибрала найбільшого, старого, з довгими сивими вусами й доторкнулась до нього своєю чарівною паличкою. Мить — і товстелезний кучер–вусань уже стояв перед ними.

Потім хрещена мати сказала Попелюшці:

— Піди–но в садок — там біля криниці ти знайдеш шість ящірок. Принеси їх мені.
Попелюшка принесла ящірок, і чарівниця обернула їх на шістьох лакеїв у строкатих лівреях; вони стрибнули на приступку позад карети, та так спритно, ніби за своє життя нічого іншого й не робили.

Тоді чарівниця сказала:

— Ну ось, Попелюшко, тепер ти маєш у чому їхати на бал. Ти рада?

— Авжеж! Тільки як же я поїду туди в цьому лахмітті? — зітхнула дівчина.

Чарівниця доторкнулася до Попелюшки своєю паличкою, і враз її дранка перетворилася на розкішну сукню, гаптовану золотом, сріблом і самоцвітами. Ще дала чарівниця дівчині пару кришталевих черевичків, таких прекрасних, що кращих не було ні в кого у світі.

Радісна та весела, сіла Попелюшка в карету. На прощання хрещена мати наказала їй над усе пам'ятати, що вона може залишатися на балі тільки до півночі, бо опівночі всі чари зникають: карета знову стане гарбузом, коні — мишами, лакеї — ящірками, кучер — щуром, а її розкішна сукня обернеться благенькою дранкою.
Попелюшка пообіцяла, що так і зробить.
Вона поїхала до королівського палацу, не тямлячи себе від щастя.
Принц, якому доповіли, що приїхала якась незнайома принцеса, вийшов її зустріти. Він подав їй руку й повів до зали, де зібралися гості.
В залі запала тиша. Гості перестали танцювати, музики — грати: так вразила їх краса незнайомої дівчини. Чути було тільки шепіт:

— О, яка вона гарна!

Король, хоч який був старий, теж не зводив з неї очей і пошепки сказав королеві, що давно вже не бачив такої вродливої і милої дівчини.
Всі дами придивлялись до сукні та зачіски незнайомки, щоб завтра й собі зробити такі самі, якщо тільки знайдеться такий крам і такі ж умілі кравці та перукарі…
Принц посадовив Попелюшку на почесне місце, а потім запросив до танцю. Вона танцювала напрочуд граційно, і всі гості милувалися нею.

Після танців подали різні смачні наїдки та питва, але принц і не доторкнувся до них — він дивився тільки на красуню–гостю і думав тільки про неї.

А Попелюшка сіла біля своїх сестер, привітно розмовляла з ними й почастувала їх помаранчами та цитринами, якими пригостив її принц.
Вони дуже здивувалися з такої люб'язності, бо не впізнали Попелюшку і мали її за невідому принцесу.
Раптом Попелюшка почула, як годинник вибив без чверті дванадцяту. Вона ввічливо попрощалася з гостями і зникла так швидко, що ніхто не, встиг її затримати.

Повернувшися додому, дівчина палко подякувала своїй хрещеній матері і сказала, що дуже хотіла б завтра знову поїхати на бал, бо принц запросив її.

Чарівниця погодилася знову допомогти своїй хрещениці.Та не встигла Попелюшка докладно розповісти хрещеній матері про бал, як у двері постукали: це повернулися з королівського палацу мачуха й сестри.

— Ой, як же довго ви не поверталися! — сказала Попелюшка, відчинивши двері.

Вона позіхала й протирала очі так, ніби щойно прокинулась. Хоч їй, ясна річ, зовсім не хотілося спати.

— Якби ти була на цьому чарівному балі, — відповіли сестри, — ти б там не занудилася! Туди приїздила незнайома принцеса, найвродливіша в світі! Вона була напрочуд люб'язна і навіть почастувала нас помаранчами та цитринами.

Не тямлячися з радості, Попелюшка спитала, як звуть ту принцесу.
Але сестри відповіли, що ніхто цього не знає і що принц ладен оддати все на світі, аби тільки дізнатися, хто вона така.

— Невже й справді вона така гарна? — спитала Попелюшка всміхаючись. — Які ж ви щасливі, що бачили її! Якби хоч одним оком глянути на неї!.. Сестрице Жавотт, — мовила вона до старшої сестри, — будь ласка, позичте мені вашу буденну жовту сукню, і я поїду на бал.

— Овва! — відповіла Жавотт. — Щоб я давала свої сукні якійсь Чорногузці! Я ще не збожеволіла!

Попелюшка тільки того й чекала і аніскілечки не засмутилася, бо що б вона мала робити, якби сестра погодилася дати їй свою сукню?
На другий день сестри знову поїхали на бал, і Попелюшка теж, вбрана цього разу ще розкішніше.

Принц не відходив од неї ні на хвилину і раз у раз говорив їй ніжні слова.

Дівчині було так хороше, і вона так щиро веселилася, що геть забула про наказ хрещеної матері, їй здавалося — до півночі ще ждати і ждати, як раптом годинник почав бити дванадцять.
Попелюшка схопилася з місця й побігла з легкістю лісової кізки.
Принц кинувся за нею, але марно.

На сходах Попелюшка загубила один із своїх кришталевих черевичків, і принц шанобливо підібрав його.
Він підбіг до брами і спитав у вартових, чи не бачили вони, куди поїхала юна принцеса.
Але вартові відповіли, що нікого не бачили, крім хіба що якоїсь убогої дівчини, більше схожої на селянку, аніж на принцесу.

Не почувши нічого втішного, принц сумно повернувся до палацу. Він думав тільки про те, як розшукати чарівну втікачку.
А Попелюшка прибігла додому зовсім задихана, без карети, без лакеїв, у своїй старій, подертій сукенці. Нічого не залишилося в неї від її розкішного вбрання — тільки один черевичок.

Коли сестри приїхали з балу, Попелюшка спитала, чи була там сьогодні прекрасна незнайомка.
Вони сказали, що була, але зникла, тільки–но почало бити північ, і зникла так швидко, що навіть загубила свій соболевий черевичок, та такий гарний, що кращого ніколи не було ні в кого у світі. А принц підібрав черевичок прекрасної незнайомки і лише на нього й дивився, бо, певно, дуже закохався в принцесу.
Вони сказали правду: принц і справді покохав красуню.

За кілька днів він звелів привселюдно, під звуки фанфар, оголосити, що одружиться з тією дівчиною, на яку прийдеться соболевий черевичок.

Принцові посланці поїхали по всій країні і міряли черевичок спершу принцесам, потім герцогиням, тоді всім дівчатам з вельможних родин, але все було марно.
Нарешті принесли черевичок і двом Попелющиним сестрам.
Та що вони не робили, як не старалися — не взули черевичка, бо він не налазив на їхні ноги.

Тоді Попелюшка, яка відразу впізнала свій черевичок, сказала сміючись:
— А дайте-но й мені поміряти — може, на мене налізе?
Сестри зареготали й почали глузувати з неї.

Але принців посланець пильно глянув на Попелюшку, побачив, яка вона гарна, і сказав:

— Так, хай і вона спробує — адже мені наказано міряти черевичок усім дівчатам.

І він поміряв черевичок на її маленьку ніжку.

І диво! — черевичок узувся так швидко та легко, ніби ніжка тільки того й чекала!

Сестри здивувалися, але коли Попелюшка вийняла з кишені другий такий самий черевичок і наділа його на другу ніжку, вони аж заклякли на місці.
Раптом з'явилася чарівниця, доторкнулася своєю паличкою до Попелюшкиного вбрання, і воно перетворилося на прегарну сукню, ще розкішнішу, ніж та, в якій дівчина була на балі.
Сестри впізнали в Попелюшці ту красуню, що приїздила в королівський палац.
Вони кинулися їй до ніг і благали вибачити за те, що зле з нею поводились і кривдили її.
Попелюшка підвела їх і сказала, що вибачає їм од щирого серця і просить наперед завжди її любити.

Потім Попелюшку повезли до палацу, і принц побачив, що вона ще краща, ніж раніше.

За кілька день справили весілля.

А Попелюшка, така ж добра, як і вродлива, взяла сестер у палац і незабаром видала їх заміж за двох молодих вельмож.

(Переклад українською – Р.Терещенко) Текст казки із сайту Казка.укр

Стислий переказ казки "Попелюшка":

Попелюшка була відзначена з народження: її мати померла при пологах. Вона була милою працьовитою дівчиною, з якою погано поводилися її зведені сестри та мачуха. Вона спала в попелі. І тому отримала ім'я Попелюшки.
 
Коли в палаці короля був влаштований бал, куди були запрошені всі охочі, Попелюшку не пустила мачуха. Та прийшла добра фея, хрещена мама Попелюшки, і за допомогою чарівної палички начаклувала для Попелюшки розкішну сукню і карету. Та заздалегідь попередила повернутися дівчинці до опівночі, бо чари розвіються, а з ними і прекрасне вбрання і карета.

Принц на балу зовсім не звертав уваги на сестер Попелюшки, а весь вечір танцював з нею. Те ж саме повторилося і на другий день, і на третій. Перші два дні принц хотів відвезти її додому, але не зміг знайти, а на третій день вона втратила одну зі своїх туфельок. Принц взяв туфельку і з нею вирушив шукати Попелюшку. Коли він прийшов на хутір, де вона жила, сестри відрізали собі п'яти, але все одно не змогли надіти туфельку. Потім голуби сіли на плечі принца і шепнули йому, що він шукає не там. Нарешті принц знайшов і поцілував Попелюшку.

Аналіз казки Шарля Перро “Попелюшка”

Попелюшка – одна з найбільш популярних казок талановитого французького казкаря Шарля Перро. Ця казка живе вже понад чотири століття, не наражаючись забуттю ні у дітей, ні у дорослих. Всі знамениті кіностудії і театри світу так чи інакше використовували сюжет “Попелюшки”.

Образ милої, розумної і працьовитої дівчини, чиї права на щастя і добробут були несправедливо ущемлені злою мачухою і її дочками, незмінно викликає симпатії читачів, глядачів, режисерів і акторів. Чудесне перетворення Попелюшки в розкішну красуню за допомогою чаклунства Феї-хрещеної – стало символом успішної роботи візажистів, перукарів, кравців і стилістів. Зустріч Попелюшки на королівському балі з Принцом – також стала символом здійснення мрії багатьох дівчат, мрії про зустріч з ідеальним коханим.

Коли в сучасній літературі хочуть сказати про нереальні запити в особистому житті тієї чи іншої особи жіночої статі, то кажуть: “Вона шукає Принца!” Зрозуміло, мова йде про розумного і доброго Принца з казки “Попелюшка”, а не про розпущених і егоїстичних принців часів Людовика Чотирнадцятого, коли жив Шарль Перро.

Ось тільки не всі, ознайомлені з казкою “Попелюшка” помічають дуже важливу частину повчальної сторони цієї чарівної історії: терпіння і працьовитість головної героїні. Адже не випадково народна мудрість говорить: “Терпіння і труд все перетруть!”

В історії Попелюшки не найважливіше наявність Феї, не найважливіше танці героїні в ошатному платті на балу, і навіть не найважливіше – зустріч з Принцом. Найважливіше те, що Попелюшка – символ дівчини, яка за своїми духовними якостями заслуговує щастя! Адже шанс на вдале рішення в питаннях особистого життя надається багатьом, а от утримати удачу, не розгубити того доброго, що дає доля – це виходить не у всіх. Тільки у тих, хто вміє працювати над собою – мрії збуваються!

Читати і перечитувати казку Попелюшка, або Кришталева туфелька ви будете багато разів. Секрет її популярності в привабливості головної героїні, яскравості картин, в красивому диві, яким наповнена казка, а також у справедливій щасливій кінцівці. 

Чому вчить казка Шарля Перро Попелюшка? Так вона просто енциклопедія маленької принцеси. Потрібно бути доброю, чуйною і працьовитою, мати терпіння і вміти прощати, бути щирою, привітною і вірити в диво. Головна ідея казки — нагороду отримує той, хто своєю поведінкою її заслуговує.

Той, хто заслуговує, обов'язково від долі отримує подарунки. А хто дуже старається — може отримати в нагороду і прекрасного принца. І нехай мораль улюбленої казки стане для маленьких читачок мотивацією до самовдосконалення. 

Європейські чарівні казки — це найдавніші, що дійшли до нас язичницькі історії. У християнські часи їх вважали «нехристиянськими» і тому розповідали потай. Служниці та слуги часто читали їх дітям перед сном без відома батьків. Найбільш відома казка про Попелюшку («старий попіл»), в тому чи іншому вигляді представлена ​​у всіх культурах Євразії. Ще по іншому казка називається "Кришталевий черевичок".