Віршик про маленьких каченят, які тихцем від тата й мами побрели до річки попити водички.

Текст вірша:

Почапали каченята
та по чаполоті,
каченята-чапенята:
сухо нам у роті.

В білих льолях сплять лілеї,
чапленя на чатах.
Ці лілеї — дрімолеї,
а ми — каченята!

Свого дядька ми приспали,
і тата, і маму,
діда-качура поклали
спати в красноталу.

А самі, хоч далеченько,
чап по чаполоті
до води, до водиченьки —
сухо ж нам у роті!

Біографія автора:

Микола Степанович Вінграновський (7 листопада 1936 — 27 травня 2004) — український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет. Твори автора перекладено російською, естонською, литовською, чеською, англійською та іншими мовами. Микола Вінграновський член Національної Спілки письменників України (1962), його творчість ушанована Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984). Микола Вінграновський був першим президентом міжнародного ПЕН-клубу, що репрезентує українську літературу у світовому масштабі.

У творчості Миколи Вінграновського поєднується героїчна етика рідного народу і рідкісне відчуття прекрасного, енергія безсмертних образних значень, якими повниться світ навколо нас. Його твори характеризуються інтимно-сповідальним стилем, вишуканим естетизмом та тонким відчуттям прекрасного. Поезія відрізняється великою кількістю новотворів, яскравою образністю. (Джерело біографічних відомостей)