Локомотив – Юліан Тувім

Локомотив (Lokomotywa) Юліана Тувіма — мабуть, найвідоміший польський вірш для дітей, до того ж надзвичайно складний для перекладу. Але переклади все ж таки існують. Цей вірш уже перекладено й видано окремими книгами вісьмома мовами народів Європи. Українці стали дев'ятими. Навіть українською є кілька варіантів перекладу вірша "Паротяг" Юліана Тувіма. Читаючи малечі цей віршик, ви перетворитеся на справжнього артиста. В деяких місцях у вас з’являтиметься бажання пришвидшуватися, в деяких — уповільнюватися, говорити гучніше або тихіше. Цей віршик сам спонукатиме вас декламувати з почуттям. Віндуже непростий у всіх аспектах.

Читати вірш Локомотив українською мовою у перекладі Івана Малковича:

Старий паротяг на пероні пітніє,
аж ллється із нього маснюща олія,
посопує, мліє.
Тяжкий і великий, він дише і дмуха,
жар з розпашілого черева буха:
Бух-ух-ух! Пуф-уф-уф! Чух-пах-пах, пух!
Пурхає пара, як хмара, як пух!..
Попричіпляли вагони до нього
зі сталі дзвінкої й заліза важкого.
Та ще й пасажири у кожнім вагоні:
в першім — корови, в другому - коні.
В третім сидять крутовусі грубаси,
сидять і їдять собі жирні ковбаси!
В четвертому - слон і чотири жирафи,
в п’ятому - різні шухляди і шафи.
В шостім - гармата – о, яка грізна! -
сердита, надута, носата, залізна!
В сьомому - повно-повнісько бананів,
в восьмому - вісім нових фортеп’янів.
В дев’ятім - цукерки, морозиво, дині,
в десятому - клунки, валізи, скрині.
А тих вагонів - сорок, не менше! -
сам вже не знаю, що в них там є ще!..
Та хоч би прийшло ВІСІМСОТ силачів,
і кожен би з’їв ВІСІМСОТ калачів,
і кожен узявся б тягнути гарненько -
навіть не зрушиться той поїзденько!..
Раптом - СВИСТ!
І знову - СВИСТ!
Пара - БУХ!
Колеса – В РУХ!
Спершу, немов череПАха бляШАна,
РУшила
маШИна
ЗАспано
по ШПАлах,
ШАрпнула ваГОни - і тягне наТУжно -
крутяться, крутяться колеса дружно!
Чахкають, бахкають щораз гучніше
і мчаться вони все прудкіше й прудкіше!...
Куди ж вони їдуть? Куди ж то? А прямо -
ПО рейках, ПО рейках, ПО рейках, ПОлями,
по ГОрах - ліСАми - через мости -
кваплять, бо треба, щоб поїзд устиг!
А ПОїзд, а ПОїзд поТУркує сТУкотом -
ТАК-то-то, ТАК-то-то, ТАК-то-то, ТУК-то-то...
Гладко так, легко він котиться вдаль -
буцім то м’ячик легкий, а не сталь!
Не чорна машина, що дихає важко,
а забавка, пурхавка, просто комашка...
Та що то за поїзд - куди і чого?
І ЩО-то-там, ЩО-то-там штурха його, -
аж весь трясеться, аж буха - бух-бух!..
То пара гаряча зчинила той рух!..
Й веселі колеса потуркують стукотом -
ТАК-то-то, ТАК-то-то, ТАК-то-то, ТУК-то-то...

Відомий переклад українською мовою Івана Малковича у виконанні автора

Текст вірша "Локомотив" мовою оригіналу:

Stoi na stacji lokomotywa,
Ciężka, ogromna i pot z niej spływa:
Tłusta oliwa.

Stoi i sapie, dyszy i dmucha,
Żar z rozgrzanego jej brzucha bucha:
Buch – jak gorąco!
Uch – jak gorąco!
Puff – jak gorąco!
Uff – jak gorąco!
Już ledwo sapie, już ledwo zipie,
A jeszcze palacz węgiel w nią sypie.

Wagony do niej podoczepiali
Wielkie i ciężkie, z żelaza, stali,
I pełno ludzi w każdym wagonie,
A w jednym krowy, a w drugim konie,
A w trzecim siedzą same grubasy,
Siedzą i jedzą tłuste kiełbasy,
A czwarty wagon pełen bananów,
A w piątym stoi sześć fortepianów,
W szóstym armata – o! jaka wielka!
Pod każdym kołem żelazna belka!
W siódmym dębowe stoły i szafy,
W ósmym słoń, niedźwiedź i dwie żyrafy,
W dziewiątym – same tuczone świnie,
W dziesiątym – kufry, paki i skrzynie,
A tych wagonów jest ze czterdzieści,
Sam nie wiem, co się w nich jeszcze mieści.

Lecz choćby przyszło tysiac atletów
I każdy zjadłby tysiąc kotletów,
I każdy nie wiem jak się wytężał,
To nie udźwigną, taki to ciężar.

Nagle – gwizd!
Nagle – świst!
Para – buch!
Koła – w ruch!

Najpierw — powoli — jak żółw — ociężale,
Ruszyła — maszyna — po szynach — ospale,
Szarpnęła wagony i ciągnie z mozołem,
I kręci się, kręci się koło za kołem,
I biegu przyspiesza, i gna coraz prędzej,
I dudni, i stuka, łomoce i pędzi.

A dokąd? A dokąd? A dokąd? Na wprost!
Po torze, po torze, po torze, przez most,
Przez góry, przez tunel, przez pola, przez las,
I spieszy się, spieszy, by zdążyć na czas,
Do taktu turkoce i puka, i stuka to:
Tak to to, tak to to, tak to to, tak to to.
Gładko tak, lekko tak toczy się w dal,
Jak gdyby to była piłeczka, nie stal,
Nie ciężka maszyna, zziajana, zdyszana,
Lecz fraszka, igraszka, zabawka blaszana.

A skądże to, jakże to, czemu tak gna?
A co to to, co to to, kto to tak pcha,
Że pędzi, że wali, że bucha buch, buch?
To para gorąca wprawiła to w ruch,
To para, co z kotła rurami do tłoków,
A tłoki ruszają z dwóch boków
I gnają, i pchają, i pociąg się toczy,
Bo para te tłoki wciąż tłoczy i tłoczy,
I koła turkocą, i puka, i stuka to:
Tak to to, tak to to, tak to to, tak to to!…

Читати вірш "Паротяг" Юліана Тувіма українською онлайн у перекладі Остапа Ножака:

Стоїть на пероні, стоїть величезний,
Важкий паротяг, спітнілий, товстезний
І ще й широчезний.
Стоїть і сопе, дихає й дмухає,
Із черева жар роздуває-роздмухує:
Гаряче – бух!
Гаряче – ух!
Гаряче – пуфф!
Гаряче – уфф!
Важко зітхає і ледве пихтить,
Чорне вугілля у ньому горить.

Попричіпляли до нього вагони –
Кожен заважить, напевно, дві тонни.
Повно народу у кожнім вагоні,
В першім і другім – корови і коні,
А третій зайняли пузані пузаті,
Жують-наминають ковбаси завзято,
В четвертому – повно-повнісько бананів,
У п’ятому – двадцять і три фортеп’яна,
У шостий вагон закотили гармату –
Важезну! Її просто так не підняти!
У сьомий – дубові столи і шафу,
У восьмий – ведмедів, слонів і жирафа,
В дев’ятому – свині, в десятому – скрині,
Дивани ще тут поміститись повинні!
Вагонів тут сорок, а може і сто,
А що в них там далі – не скаже ніхто.

І хоч би прийшов мільйон богатирів
І кожен сто порцій вівсянки би з’їв,
Все рівно вони не змогли би двигнути
Той потяг, ту брилу, страшнючу вагу ту.

Раптом – свист!
Знову – свист!
Пара – бух!
Колеса – в рух!

Спершу – поповзки – і важкувато
Почала – машина – по шпалах – рушати,
Шарп! – і вагони вже їдуть за нею,
Зграбно колеса мигтять над землею.
Все далі і далі, все швидше і швидше,
Стукає, чахкає, шкварить і свище.

Куди це? Куди це? Куди??? Навпрямки!
Дорогою попід тунелі й містки,
Минаючи гори, ліси і поля,
Спішить паротяг, бо чекають здаля.
Стукає, грає, деркоче у такт:
Так-так, так-отак, так-отак, так-отак!
Гладко так, легко так котиться далі,
Ніби із ґуми він, а не зі сталі,
І ніби не брила, захекана тяжко,
А цяцька, забавка, іграшка-бляшка.

А звідки то, звідки то, звідки ця сила?
Хто пхає так сильно, що ллється мастило,
Хто квапно, хто хутко, хто шпарко так шпарить?
Це пара гаряча, розпечена пара,
Це пара, що трубами мчиться до поршнів,
А поршні – робітні, а поршні – хороші:
Працюють, потіють, тож потяг пливе,
Бо пара ті поршні товче і товче,
І грають колеса, деркочуть у такт:
Так-так, так-отак, так-отак, так-отак!…

Вперше «Паротяг» був виданий окремою книгою в 1938 році, і з того часу, саме з цього вірша зароджувалась любов до літератури у не одного покоління читачів. Для багатьох дітей ця машина, що дихає паром і жаром стала першою зустріччю з поезією. Решта діток у світі можуть познайомитися з «Паротягом» Тувіма завдяки численним перекладам. Попри складний ритм, ономатопеї і різні засоби звукової виразності, які становлять велику складність для перекладача, вірш було переведено на багато мов.

Біографія автора вірша "Локомотив":

Юліан Тувім — (пол. Julian Tuwim  13 вересня 1894, Лодзь — 27 грудня 1953, Закопане) — польський поет, перекладач і мовознавець. Юліан Тувім — найвизначніший автор першої декади міжвоєнного двадцятиліття. Автор, твори якого стали художнім віддзеркаленням політичних та суспільних реалій періоду між двома війнами і одночасно шедеврами літератури міжвоєнного двадцятиліття. Створив своє власне бачення написання художнього твору, таке, яке не було до того репрезентоване у польській літературі.