Коза-Дереза

Сюжет казки дуже простий і такий, що легко запам’ятовується. Купив дід козу на ярмарку та й привів додому. Та коли господар доручає своїй рідні пасти козу, а ввечері питає рогату, чи та їла, чи пила, нахабна коза обманює його, говорячи, що нічого не їла й не пила. З пересердя дід проганяє своїх синів, а згодом і жінку. А коли з’ясовується правда і дід хоче козу зарізати, вона втікає до лісу, де вдирається в хатинку до зайчика. Повчальна народна казка про Козу в образі ворога для господаря та всіх інших персонажів цієї цікавої історії.

Читати українську народну казку про Козу-Дерезу онлайн:

Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла!

От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.

На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла!

От дід і того сина прогнав.

На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок, вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла!

От дід прогнав і бабу.

На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла!

От тоді дід розсердився схопив палицю та як став по боках лупити, а вона вирвалась та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку, — вона туди вбігла та й заховалась на печі.

От прибігає зайчик, коли чує — хтось є в хатці. Зайчик і питається:

— А хто, хто в моїй хатці?

А коза сидить на печі та й каже:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, —
Тут тобі і смерть.

От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:

— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!
А ведмідь:

— От я його вижену! — Побіг до хатки:

— А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, —
Тут тобі і смерть!

Ведмідь і злякався.

— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

От і знов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:

— А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!

А вовк:

— От я його вижену!

— Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.

— Отже, вижену.

Побіг вовк до хатки та й питається:

— А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, —
Тут тобі і смерть!

Вовк і злякався.

— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Зайчик і знов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається:

— А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

А лисичка:

— От я його вижену!

— Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав — не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!

— Отже, вижену.

Побігла лисичка до хати та:

— А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, —
Тут тобі і смерть!

От лисичка теж злякалась.

— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:

— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

— От я його вижену! — каже рак.

— Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!

— А я, вижену! Годі плакати. Де там твій звір страшний?

От поліз рак у хатку та й питається:

— А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
За півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, —
Тут тобі і смерть!

А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та каже:

—А я, рак-неборак,
Як ущипну, —
Буде знак!

Та як ущипне козу клешнями! Та як вчепиться в бік. Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки смуга лягла!

Як же зайчик зрадів, забіг у хатку та й не знає як ракові віддячити, куди його посадити, чим нагодувати, чим рятівника свого напоїти. Віддячив як слід зайчик рака та й став знову жити в своїй хатці у мирі та злагоді з лісовим товариством.

Відомості про казку "Коза-Дереза":

Ця казка належить до групи про свійських тварин. Приручення тварин та використання їх у власних цілях змінило світогляд праслов'ян: люди почали вірити, що сильніші від звірів і здатні над ними панувати і що мешканці лісів повинні їм підкорятися. У цій казці розповідається про козу яка дурила свого господаря, говорячи постійно не правду. А коли він захотів її зарізати, вона втекла в ліс. Коза виявилася хитрішою за свого хазяїна. У лісі вона потрапляє у пригоду, забігши до хатки зайчика і вигнавши його з власного помешкання. Зайчику всі намагаються допомогти. Тут застосовується засіб градації. Спочатку ведмідь робить спробу виганати козу із зайчикової хати, потім вовк, лисиця та рак. Нікому не вдається йому допомогти окрім рака, який прогнав Козу-Дерезу і повернув зайчику домівку.

Короткий зміст казки "Коза-Дереза":

Була у діда улюблена коза на прізвисько Дереза. Тільки Коза-Дереза ​​виявилася шкідливою дурисвіткою, скаржилася дідові, що не пасуть її внучка з бабою як слід. Дід вигнав бабу з онукою з дому. Коли сам старий пішов козу пасти, вона все одно сказала, що нічого не їла і не пила. Розсердився дід, вирішив зарізати невдячну тварину. Ледве вирвалася Коза-Дереза. Опинилася в лісі, вигнала Зайчика з його хатинки, стала в ній жити. На допомогу Зайчику спочатку прийшов Ведмідь, потім Вовк і Лисичка. Та ці звірі нічим не змогли зарадити бідному Зайчику. Та невдовзі на допомогу куцохвостому прийшов Рак-Неборак, який за допомогою своєї кмітливості зміг прогнати нахабну Козу.

Аналіз казки Коза-Дереза:

​​Повчальна казка з динамічним сюжетом і римованими репліками персонажів робить її привабливою для маленьких дітей. Персонажі теж знайомі малюкам по іншим казкам. Зайчик у дітей викликає співчуття, Рак-Неборак — захоплення, невдячна і нахабна Коза — осуд.

Чому вчить казка Коза-дереза?

Казка вчить, що справедливість завжди бере гору, а добро перемагає зло. Казочка вчить захищати скривджених та допомагати слабшим.

Мораль казки Коза-дереза:

​За всі вчинки потрібно відповідати - така мораль повчальної казки Коза-Дереза.

Прислів'я, приказки та вирази казки:

— Що посієш, те й пожнеш.
— Друзі пізнаються в біді.
— Чого собі не бажаєш — іншому не чини.
— На кожного сильного знайдеться ще сильніший і хитріший.
— Брехнею світ пройдеш, — назад не вернешся.
— Не за те б`ють вовка, що він сірий, а за те, що вівцю з`їв.
— На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй.