Вірш "Найрідніші голоси" Анни Чубач - це втілення тепла та любові в поетичній розповіді матері юної художниці про те, як її донька намалювала портрет бабусі. Головною думкою вірша: любов та повага до рідних.

Текст вірша"Найрідніші голоси":

«Дозвольте вас, бабусю,
Колись намалювати.
У вас красиві очі
І руки вузлуваті!»

«Авжеж, — бабуся мовить, —
Малюй, моя дитино!
Дивилась в небо довго —
Та й маю очі сині.
Робила всю роботу —
Та й руки вузлуваті.
Сідай тамо, навпроти, —
Та й будем малювати!
Охоту, як роботу,
не можна відкладати».

Малює моя доня.
Позує моя мати.
Портрет — немов ікона
В кутку сільської хати.

Автор слів: Ганна Чубач

Біографія автора:

Ганна Танасівна Чубач народилася у переддень Різдва, 6 січня 1941 року, в селі Плоске Муровано-Куриловецького району на Вінниччині в сім’ї хліборобів.

Працювала в редакціях газети «Літературна Україна». та журналу «Дніпро». За назвою першої ліричної збірки друзі одразу ж почали називати її ясноокою Журавкою.

За ці роки у поетеси вийшло понад сорок книжок. Кілька з них адресовані дітям: «Вивчаймо самі». «Сонячна абетка». «Алфавітні усмішки». «Жук малий І волохатий». «Черепаха Аха». «Прикмети — не секрети». та ін. Дітям полюбилися її вірші, скоромовки, лічилки для дошкільнят і молодших учнів. Нині малята залюбки вивчають у садочках і школах літери за її «Абетками». та весело - виразні вірші.

Вірші поетеси перекладено російською, англійською, німецькою, чеською, болгарською, угорською, монгольською та іншими мовами.