Кресало - Ганс Крістіан Андерсен

Одна з цікавих і пізнавальних історій нашого дитинства - казка «Кресало» великого данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Її головний герой - солдат. Його доля така, що він одружується з дочкою короля і стає главою королівства. Перед тим, як стати королем, на його долю випадає чимало випробувань. Головна думка казки - досягнення власних цілей способами, які не суперечать інтересам інших.

Назву цієї казки обрано не випадково. Автор проводить паралель між поведінкою чаклунки і її бажаннями - не варто прагнути отримати добро і золото за допомогою інших людей, так само як і не треба загрібати жар чужими руками, інакше можна втратити те, що вже є.

Читати українською повний текст казки "Кресало" Крістіана Андерсена:

Йшов солдат по дорозі: раз, два! раз, два! Ранець за спиною, шабля при боці. Йшов він додому з війни. По дорозі пострічалась йому стара відьма. Вона була така противна: нижня губа в неї звисала аж до грудей.

— Добрий вечір, солдате! Ач яка в тебе славна шабля і великий ранець, ти справжній солдат! Ну, одержиш ти зараз грошей, скільки захочеш!

— Дякую тобі, стара відьмо! — сказав солдат.

— Бачиш ти ондечки старе дерево? — спитала відьма і вказала на дерево, що стояло неподалечку.- Воно зовсім порожнє всередині! Ти злізь нагору: побачиш там дупло, спустись в нього на самісінький низ у дерево! Я перев’яжу тебе мотузкою круг пояса і витягну назад, коли ти мені гукнеш.

— А навіщо мені лізти туди в дерево? — спитав солдат.

— За грошима! — відповіла відьма.- Знай, що коли дістанешся самісінького низу в дереві, ти опинишся у великому підземному ході, там зовсім світло, тому що горить більше сотні ламп. Ти побачиш троє дверей, можеш їх відчинити, ключі стирчать зовні. Заходь у першу кімнату, там, посередині на підлозі, побачиш велику скриню, а на ній собаку: очі у нього завбільшки як чайні чашки! Але ти не бійся. Я дам тобі мій синій картатий фартух, розстели його на підлозі, швиденько схопи собаку і посади його на фартух, а тоді відчини скриню і бери гроші, скільки захочеш. У тій скрині тільки мідні гроші, та якщо ти хочеш срібла — йди до другої кімнати. Там сидить собака з очима, як млинарські колеса. Та ти не лякайся, посади його на мій фартух і бери гроші. А якщо тобі захочеться золота, дістанеш і його стільки, скільки зможеш віднести, зайди тільки до третьої кімнати.

Але в собаки, що сидить там, кожне око як Кругла вежа. Оце справді пес, можеш мені повірити! Тільки тобі і його нема чого страхатися. Посади його лишень на мій фартух, і він тобі нічого не зробить, от і бери собі з скрині золота, скільки душі заманеться.

— Воно непогано! — мовив солдат.- Але що ж я мушу дати тобі за це, стара відьмо? Я гадаю, щось тобі потрібно ж від мене?

— Ні,- мовила відьма,- я від тебе не візьму ні копійки. Ти мені тільки принеси старе кресало, яке там забула моя бабуся, коли спускалась туди востаннє.

— Ну, перев’язуй мене мотузкою! — сказав солдат.

— Готово! — сказала відьма,- а ось і мій картатий синій фартух.

Поліз солдат на дерево, спустився в дупло і опинився, як і казала відьма, у великому проході, де горіло кілька сотень ламп.

Ось відчинив він перші двері. У! Там сидів пес і лупав на нього очима, такими завбільшки, як чайні чашки.

— Нічогенький молодець! — мовив солдат, посадив його на відьомський фартух і набрав повну кишеню мідних грошей, потім закрив скриню, знов посадив на неї собаку і попрямував до другої кімнати. Ой, ой! Там сидів пес з очима, як млинарські колеса!

— Нема тобі чого витрішки продавати, ще очі болітимуть! — сказав солдат, посадив і цього собаку на відьомський фартух, та коли він побачив у скрині велику купу срібла, викинув усі мідяки і набив обидві кишені і ранець самим сріблом. Тоді пішов він у третю кімнату. Ну й страхіття! У цього собаки очі були справді такі величезні, як Кругла вежа, і крутилися зовсім як колеса.

— Добрий вечір! — вимовив солдат і узяв під козирок. Такого собаки він ще ніколи не бачив! Проте солдат не став довго роздивлятися, а посадив і його долі, на фартух, та й відкрив скриню. Матінко рідна! Скільки там було золота! На нього він міг би купити весь Копенгаген, всіх цукрових поросят у перекупок ласощами, всіх олов’яних солдатиків, дерев’яних конячок, всі батіжки на світі! Оце справді грошей! Солдат викинув усе срібло з кишені і ранця і так набив золотом свої кишені, ранець, кашкет і чоботи, що ледь-ледь міг поворушитися. Тепер вже він мав гроші! Він посадив собаку знову на скриню, зачинив двері і гукнув нагору:

— Тягни мене нагору ти, стара відьмо!

— А кресало ти взяв? — спитала відьма.

— Отаке! Зовсім забув! — сказав солдат, пішов і взяв кресало. Відьма витягла його нагору, і він знов опинився на шляху; його кишені, чоботи, ранець і кашкет були повнісінькі золота.

— Навіщо тобі це кресало? — спитав солдат.

— Це тебе не обходить,- відповіла відьма,- адже ти одержав гроші! А мені давай тільки кресало.

— Дурниці! — сказав солдат. — Зразу ж мені кажи, навіщо воно тобі, а то я витягну шаблю і відрубаю тобі голову.

— Не скажу,- мовила відьма.

Тоді солдат відрубав їй голову. Відьма упала мертва. А солдат зав’язав усі гроші в її фартух, закинув вузол на спину, сунув кресало в кишеню і попрямував до міста.

Це було дуже гарне місто. Солдат зупинився в найкращому готелі, обрав собі найкращі кімнати, замовив найулюбленіші страви,- адже він тепер був багатим, мав стільки грошей!

Служник, який чистив його чоботи, здивувався було, що у такого багатого пана такі кепські чоботи, але ж солдат ще не встиг справити собі нові. Проте другого дня він придбав собі і чоботи і багаті вбрання.

Тепер солдат став знатним паном, і йому розповіли про всі дива в цьому місті, і про короля, і про чудову принцесу, його дочку.

— А як би її побачити? — спитав солдат.

— Це зовсім неможливо,- сказали йому.- Вона живе у величезному мідному замку, а замок оточений високими стінами з вежами. Ніхто, крім самого короля, не сміє туди ні зайти, ні вийти звідти, бо королю напророчили, що дочка його вийде заміж за простого солдата, а королям таке подобатися не може!

«От би поглянути на неї!» — подумав солдат. Та хто б йому це дозволив?!

Тепер він зажив дуже весело, ходив у театри, їздив кататися в королівський парк і багато грошей віддав бідним. І це було дуже добре з його боку, адже він по собі добре знав, як то погано, коли не маєш ані копійки в кишені. Тепер він був багатий, розкішне вдягався і придбав багато друзів; вони його називали добрим молодцем, справжнім кавалером, і це йому дуже подобалось. Але він щодня тільки витрачав гроші, а нових взяти не було звідки, і врешті у нього лишилося тільки дві монетки. Довелося перебратися йому з гарних кімнат в крихітну кімнатку аж під самісіньким дахом, самому чистити собі чоботи і латати на них дірки. Ніхто з друзів тепер його не відвідував — надто вже високо було підійматися до нього.

Якось зовсім пізно увечері солдат сидів у своїй кімнатці, і у нього не було грошей навіть на свічку. Тут він згадав про маленький недогарок у кресалі, який взяв у дуплі дерева, куди його спускала відьма. Солдат дістав кресало і недогарок і ударив по кременю, викрешуючи вогонь, двері широко розкрились, і пес з очима, як чайні чашки, той самий, якого він бачив у підземеллі, з’явився перед ним і спитав:

— Що накажеш мені, господарю?

— Що таке? — здивувався солдат.- Та це ж, виходить, дуже кумедне кресало, я зможу одержати все, що захочу! Дістань мені грошей!- наказав він собаці, а той раз — і вже нема; два — знову тут, а в зубах тримає великий мішок з мідними грошима. Тоді зрозумів солдат, яке це чудесне кресало. Вдарить він один раз — прибіжить собака, який сидів на скрині з мідними грошима, вдарить двічі — прибіжить той, у якого срібло, вдарить тричі — прибіжить той, що має золото.

Ну, знову солдат перебрався в прекрасні кімнати, став знову носити багатий одяг, і всі його друзі відразу його пізнали і полюбили знову.

От якось йому спало на думку: «А дивно, що не можна побачити принцесу! Вона така красуня, кажуть усі, а яка з того користь, коли вона весь свій вік просиділа у мідному замку за високими стінами з вежами. Невже мені так і не пощастить побачити її? Ану, де моє кресало?» І він ударив по каменю, і враз перед ним з’явився собака з очима, як чайні чашки завбільшки.

— Воно, правда, вже зараз ніч,- мовив солдат,- але мені страшенно захотілось побачити принцесу, хоч на одненьку хвильку!

Собака одразу за двері, і не встиг солдат отямитися, як він з’явився з принцесою. Принцеса сиділа у нього на спині і спала. Вона була така гарна, що кожен одразу б побачив, що це справжня принцеса. Солдат не стерпів і поцілував її — адже він був славний вояка, справжній солдат! Потім собака відніс принцесу назад, і вранці, коли король і королева пили чай, принцеса розповіла, що вночі бачила дивний сон про собаку і солдата. Ніби вона їхала верхи на собаці, а солдат поцілував її.

— Оце справді мила історія! — промовила королева.

I другої ночі в спальні принцеси залишили стару фрейліну. Стара фрейліна мусила дізнатися, чи то був дійсно сон, чи, може, щось інше.

А солдатові знову страшенно заманулось побачити прекрасну принцесу, і от, вночі, знову з’явився собака, схопив принцесу і помчав щосили. Але стара фрейліна одягла непромокальні чоботи і кинулась навздогін. Побачивши, що собака з принцесою зникла в одному великому будинку, вона подумала: «Тепер я знаю, де їх шукати!» і намалювала шматком крейди на воротях великий хрест, а потім пішла додому і лягла спати. Але собака, коли відносив принцесу додому, помітив цей хрест, узяв зразу ж шматок крейди та й понаставляв хрести на всіх воротах у місті. Це було хитро вигадано; адже тепер фрейліна не могла відшукати потрібні ворота, бо хрести були на всіх.

Рано-вранці король з королевою, стара фрейліна і всі офіцери пішли дивитися, куди це принцеса їздила вночі.

— Ось куди! — сказав король, побачивши перші ворота з хрестом.

— Ні, ось куди, чоловіченьку,- заперечила королева, побачивши хреста на інших воротах.

— Але й тут хрест… І тут! — загомоніли дами й офіцери, бачачи хрести на всіх воротах.

Тут усі зрозуміли, що діла з цього не буде. Але королева була дуже розумною жінкою, вона вміла не тільки в каретах гуляти. Взяла вона великі золоті ножиці, порізала великий шматок шовкової матерії на клаптики і зшила малесенький гарненький мішечок. У той мішечок насипала дрібної гречаної крупи і прив’язала до спини принцеси, а потім прорізала в мішечку маленьку дірочку, щоб крупа сипалася на шлях, яким поїде принцеса.

Вночі з’явився знову собака, посадив принцесу на спину і поніс до солдата. Солдат так полюбив принцесу, що дуже бажав би стати принцом і одружитися з нею.

Собака не помітив, що крупа сипалась за ним весь шлях від замка до вікна солдата, куди він стрибнув з принцесою. Вранці король і королева дізнались, куди їздила принцеса, і солдата посадили у в’язницю.

От і сидів він. Ой, як там було темно й нудно! Йому сказали: «Завтра вранці тебе повісять!»

Дуже невесело було це почути. А кресало своє він забув дома, в гостинці. Вранці солдат підійшов до маленького віконечка своєї камери і став дивитись крізь ґрати на вулицю: народ юрбами поспішав за місто подивитись, як його вішатимуть. Били в барабани, проходили полки солдатів. Усі люди бігли, біг і хлопчик-швець в шкіряному фартусі і черевиках. Він біг галопом, і один черевик злетів з ноги і вдарився об стінку, за якою сидів солдат і дивився крізь ґрати.

— Ей, ти, куди поспішаєш? — гукнув йому солдат.- Адже без мене справа не обійдеться, а коли ти збігаєш туди, де я жив, і принесеш мені моє кресало, я дам тобі чотири монети. Тільки одна нога тут, а друга там.

Хлопчик був не проти одержати чотири монетки, мерщій дременув за кресалом, віддав його солдатові, і… ну зараз почуємо, що було потім!

За містом була збудована висока шибениця, і навколо стояли солдати і багато сотень тисяч народу. Король і королева сиділи на пишному троні, навпроти суддів та радників.

Солдат уже стояв на сходах, але коли вже хотіли накинути йому петлю на шию, він сказав, що перед тим, як стратити злочинця, завжди виконують якесь його невинне бажання. Він дуже хотів би викурити люлечку тютюну — адже це буде його остання люлечка на цім світі.

Король не посмів відмовити в такому проханні, і солдат витяг своє кресало. Вдарив по кременю — раз, два, три! І перед ним з’явились три собаки. Собака з очима, як чайні чашки, собака з очима, як млинарське колесо, і собака з очима, як Кругла вежа.

— Ану, допоможіть мені визволитись з петлі! — сказав солдат.

І собаки кинулись на суддів і на всіх радників, схопили того за ноги, того за ніс та й почали підкидати на кілька сажнів угору; усі попадали і порозбивались.

— Не треба! — закричав король, але найбільший пес схопив його разом з королевою і підкинув угору одне за одним. Тоді солдати злякались, а весь народ закричав:

— Солдатику! Будь нашим королем і одружись з прекрасною принцесою!

І ось посадили солдата в королівську карету, а всі три собаки танцювали перед нею і кричали «ура!» Хлопчаки свистіли, засунувши пальці в рот. Солдати віддавали їм честь. Принцеса вийшла з свого мідного замка і стала королевою, чим була дуже задоволена!

Весільний банкет тривав цілий тиждень, і собаки теж сиділи за столом і лупали очима.

Короткий зміст "Кресало":

Йшов солдат з війни. По дорозі зустрів потворну стару (відьму). Попросила відьма солдата злазити в дупло старого дерева і пообіцяла, що знайде він там багато грошей, які зможе взяти собі. Але тільки гроші лежать в трьох скринях, кожна з яких знаходиться в окремій кімнаті. На кожній зі скринь сидить собака, одна одної страшніше. У першої очі як чайні чашки, у другої – як млинове колесо, а у третьої, найстрашнішої, кожне око з Круглу вежу. І розповіла відьма солдату, як з собаками впоратися, щоб вони не заподіяли шкоди. А для себе попросила принести їй старе кресало. Заліз солдат в дупло, знайшов там три кімнати, в кожній кімнаті по скрині, на кожній скрині по собаці. Він набрав грошей скільки зміг. Взяв кресало. А коли виліз, все йому спокою не дає, навіщо старій старе кресало, а грошей не потрібно. А стара не говорить. Солдат розсердився і зарубав її своєю шаблею. А сам пішов до міста, де жила принцеса. Тільки побачити цю принцесу ніхто не міг, тому що було про неї пророцтво, що вийде заміж вона за простого солдата. І її замкнули в найвищій вежі, щоб такого не сталося.
Швидко витратив солдат всі гроші і тут згадав про кресало. Кресало виявилося чарівним. Воно могло викликати собак з підземелля в дуплі. А собаки могли виконати будь-яке бажання.
Попросив солдат собаку привезти до нього принцесу. Три рази привозила собака принцесу. Принцесі солдат сподобався, і вона йому. На третій раз король вистежив, куди дівається принцеса. Наказав схопити солдата і на наступний ранок його стратити. Але кресало знову виручило солдата. Собаки його врятували. І через те, що, рятуючи солдата, вони вбили короля, то жителі міста попросили солдата стати їх королем, а принцеса попросила його на ній одружитися. Солдат став королем і одружився з принцесою.

Аналіз казки "Кресало":

Казка має захоплюючий сюжет, в якому тісно переплетені реальні події з фантастичними. У казці розкривається тема пошуків і життєвого вибору. Напевно, великий казкар не тільки хотів показати, що сміливому, напористому і спритному всі дороги відкриті і щастя в його руках. У казці є багато застережень. Потрібно завжди мати голову на плечах і не жити одним днем. Автор показує, що гроші мають властивість закінчуватися, прогуляв всі - довелося жити впроголодь. Друзів потрібно вибирати надійних, щоб не кинули в скрутну хвилину. І в бажаннях треба бути скромніше. Захотів отримати прекрасну принцесу - мало не поплатився життям. Чому вчить казка Кресало? Казка Андерсена вчить бути розважливим і не робити необачних вчинків.

У казці Г. Х. Андерсена “Кресало” чарівні предмети і чарівні істоти діють нарівні зі звичайними людьми. Старе кресало, призначене в побуті для висікання іскор при розтоплюванні каміна або при закурюванні трубки – в казці служить для виклику величезних чарівних собак. Чарівні собаки, також відрізняються від звичайних собак. Вони не просто навчені виконувати команди господаря “принести капці” або “знайти м’ячик”. Ці собаки наділені інтелектом і здатні протистояти інтригам хитрих людей. Приклад тому дії собаки, помітила намальований крейдою хрест на готелі господаря і намалювати такі ж хрести на багатьох будинках.

Головним героєм казки є простий солдат, який відслужив належний строк. Основними характеристиками цього солдата є прямолінійність, сміливість, рішучість і щедрість душі. Придбавши багато грошей, солдат обдаровував благами всіх, хто опинявся поруч з ним. Він співчував бідним і не скупився на подарунки для друзів. Коли гроші закінчилися, солдат покірно перебрався в комірчину під дахом, що не скаржачись на бідність.

Випадково виявивши чарівні властивості старого кресала і знову знайшовши джерело доходу, солдат не дорікав в віроломності і корисливість друзів, тих, хто кинув його в дні бідності, а як і раніше виявляв щедрість і гостинність. Ймовірно, саме про такий короля мріють всі прості люди: про короля, який щедрий і уважний до потреб підлеглих в дні благоденства держави, а при виникненні труднощів – живе у злиднях разом зі своїм народом.

У фіналі казки солдат, за допомогою чарівних собак, розправляється з ворогами, охочими йому смерті тільки за те, що простий солдат посмів закохатися в принцесу. Солдат звільняє принцесу з ув’язнення і стає її чоловіком. Народ обирає солдата королем замість знищених чарівними собаками попередніх правителів. У кожної людини є приховані ресурси, якісь дуже важливі і корисні якості, про які навіть він сам не здогадується або дуже рідко використовує. В екстрених ситуаціях включаються ці приховані резерви, особливо коли мова йде про порятунок життя. У казці Кресало, собаки якраз символізують такі, до пори до часу, які не використовуються можливості.

Чому вчить казка?

По-перше, ніколи не можна заганяти людини в безвихідну ситуацію, розраховуючи на його уявну слабкість і соціальну незахищеність. Можна отримати неочікувану і ефективну відсіч. По-друге, якщо ваша власна життєва ситуація здається безвихідною, вами відразу опановує паніка і відчай. Пам'ятайте, безвихідних ситуацій не буває!
І навіть тоді, коли власні сили закінчуються, але людина живе відповідно до законів совісті – справедливість завжди переможе. Якщо людина здатна по-солдатському чесно і рішуче рухатися до поставленої мети – то він свого досягне.

Мораль казки:

У багатстві і в бідності потрібно залишатися розсудливим - така головна думка казки Кресало.

Питання, які можна поставити дітлахам після прослуховування казки:

– Хто зустрівся солдату по шляху?
– Що знаходилося в першій скрині першої кімнати в дереві?
– Якого розміру були очі у собаки в другій кімнаті?
– Що знаходилося в скрині третьої кімнати?
– Що знаходилося в скрині третьої кімнати?
– Що слід було проявити солдату, щоб брати собі грошей, скільки він захоче?
– Що попросила відьма в обмін на отримання грошей?
– Що мало не забув солдат, зібравшись вилазити з дупла?
– Що зробили з солдатом, дізнавшись, що він привозив до себе принцесу?
– Як солдату вдалося отримати забуте вдома кресало?
– Як вчинив народ, коли солдати злякались собак?