Володимир Сосюра «Любіть Україну!» (версія 1951 року) | Вірш | Слухати онлайн
🔴 Володимир Сосюра «Любіть Україну!» | Вірш
Володимир Сосюра. Любіть Україну (Поезія)

Україна… Наша рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною.

Велична і трагічна історія нашої України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.

Патріотичний вірш «Любіть Україну» Володимира Сосюри - це, зображення поетичного образу України, її краси й величі, возвеличення палкої любові українців до рідного краю, заклик кожного любити рідну землю словами: «Любіть Україну!»

Читати вірш "Любіть Україну" онлайн:

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Ідея вірша:

Поезія написана у формі емоційного звертання-заклику до земляків. Автор закликає любити, оберігати, возвеличувати рідну Батьківщину, яку порівнює з біблійною "неопалимою купиною" — символом безсмертя.

У поезії проявилася любов поета до рідної Батьківщини та її культури. Йому вдалося передати найпотаємніші почуття, що живуть у серцях багатьох людей, хоча не кожен уміє їх висловити. У вірші поєдналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика.

Після визволення України від німецько-фашистських загарбників у 1944 р. постала необхідність у піднесенні національного духу українців задля відродження своєї Батьківщини, що й спонукало Сосюру-патріота створити цей вірш-заклик, за який він був підданий жорсткій критиці з боку радянської тоталітарно-сталінської влади.

Біографія автора вірша про УКРАЇНУ:

Народився Володимир Сосюра на станції Дебальцеве 6 січня 1898 р.

У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом.

З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу.

Брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922—23) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923—25).

Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.

Вперше одружився в 1922 році на Вірі Каперівні Берзіній. Від першого шлюбу в нього було двоє синів.

Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. В них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану.

У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією.

В 1951 він знову зазнав обвинувачення у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну».

Помер 8 січня 1965 року.