Бабка та Мурашка — байка Івана Крилова українською мовою

Байка про працьовиту Мурашку і легковажну Бабку вчить малят піклуватися про день завтрашній попри свою лінь і небажання працювати. Тут доречне буде прислів'я: "Як гукнеш - так і відгукнеться!", "Готов сани з літа", "Буде літо, то буде й розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема".

Читати байку "Бабка і Мурашка" українською мовою онлайн:

(Переклад Ф. Скляра)

Жвава Бабка степова
Літо красне проспівала,
І незчулась, як настала
Холоднеча зимова.
Снігом поле замітає;
Вже тих світлих днів немає,
Як між листям їй густим
Був готовий стіл і дім.

Зникло все: у дні холодні
Голод, злидні настають;
Співу Бабки вже не чуть:
Та й кому на думку йдуть
Ті пісні в часи голодні!
Зла журба її гризе,
В мурашник вона повзе:
«Не відмов, Мурашко мила!
До весни прожить несила,
Згляньсь на вид нужденний мій,
Нагодуй і обігрій!» —

«Кумо, кинь-бо жартувати:
Влітку чом було не дбати?» —
Відмовля Мурашка їй,
«Та часу недоставало.
В моріжках м'яких у нас
Співи, жарти повсякчас,
Що аж душу поривало!» —

«А, так ти...» — «Та я завжди
Те й робила, що співала».
— «Ти співала? Добре дбала:
Потанцюй тепер піди!»

Читати байку "Бабка і Мурашка" українською мовою (варіант 2):

(Переклад А. Присяжнюка)

Жвава Бабка-Стрибунець,
Красне літо проспівала;
Озирнулась… Ба! Навала —
Від зими вже вихорець.

Помертвіло, голо в полі
Вже нема квітної волі,
Як під листом будь-яким
Був готовий стіл і дім.

Все пройшло: зима холодна
Скруту й голод приведе;
Бабці вже співати зле:
В розум це ж кому спаде,
Щоб співати, як голодна!

Вбита горем і сумна,
Йде до Муравля вона:
«Не покинь мене, кум милий!
Дай мені набратись сили —
Й до весни лиш, любий мій,
Прогодуй і обігрій!»

«Кумцю, чудно щось тоді-то:
Чи ти працювала в літо?» —
Муравель її спитав.
«Чи ж до того, кумцю, було!
В моріжках м’яких у нас
Пустощі, пісні всякчас,
Так що й голову забула». —

«А, так ти…». — «Я без біди
Літо ціле проспівала». —
«Проспівала? Добре дбала —
Та вже й потанцюй піди!»

Мораль байки про Мурашку і Бабку:

Мораль байки «Бабка та Мурашка» про працьовиту мураху і легковажну бабку укладена в останні два рядки твору з тим змістом, що не можна весь час жити днем сьогоднішнім і тільки веселитися, потрібно ще й працювати, навіть якщо це робити зовсім не хочеться, адже ніхто крім тебе самого про тебе піклуватися ніколи не буде.

Аналіз байки І.Крилова "Бабка та Мураха:

За своєю суттю байка «Бабка і Мураха» є перекладом однієї з байок («Цикада і мураха») іншого байкаря- Жана де Лафонтена, сюжет якої теж не є оригінальним. Він запозичений з праць давньогрецького байкаря Езопа. Проте роботи і Лафонтена, і Крилова простим переказом назвати складно, через те, що кожна з них адаптована під певний народ і його уклад життя, характерний для часу і місця проживання автора.

Байку «Бабка та Муравель» Крилов написав на початку XIX століття, тому не дивно, що головним позитивним її героєм стала працьовита мураха, яка, як всі селяни того часу, не покладаючи рук працювала все літо для того, щоб не голодувати взимку. Бабка ж в цей час жила в своє задоволення, веселилася і навіть не замислювалася над тим, що буде робити, коли прийдуть холоди.

Коли ж холоди настали, пострибуні не залишилося нічого іншого, як іти до Мурахи жебракувати. Мураха, дбайливо поцікавившись, чим же займалася Бабка весь час, розуміє, що у всіх своїх бідах Бабка винна сама, тому замість даху і їжі, Муравель жартує над легковажною комахою. Звідси і мораль про необхідність піклуватися про майбутнє вже сьогодні.

Характеристика творчості автора байки:

Творчість Івана Крилова зіграла важливу роль в історії літератури. Традиції великого байкаря цілком відчутні у творчості багатьох наступних поетів і прозаїків; досить згадати хоча б сатиричні казки Щедріна. Криловські байки зіграли чималу роль і в розвитку літератур народів. З особливим інтересом було сприйнято баєчне новаторство російського поета в українській літературі. Тарас Григорович Шевченко добре знав і високо цінував байки Крилова. Його традиції сприяли розвитку й зміцненню байки як одного із провідних жанрів української поезії XIX сторіччя. У першу чергу тут варто назвати Євгена Гребінку і, особливо, - Леоніда Глібова, з іменами яких пов’язане остаточне утвердження реалістичної байки в українській літературі.