Байка "Ворона та лисиця"

«Ворона і Лисиця» – байка І. А. Крилова, написана не пізніше 1807. Байка відкривається вступом-мораллю: автор попереджає, що «лестощі гидкі, та мова марна ця: Улесливий завжди зворушує серця». Далі розповідається історія про ворону, що десь роздобула шматок сиру і яка збирається його з’їсти. Випадково пробігаючи повз лисиця, учула сир, захотіла забрати його, і заради цього почала розхвалювати ворону і вмовляти її заспівати. Піддавшись на лестощі, ворона каркнула, сир випав, і лисиця втекла з ним.

Читати байку “Ворона та Лисиця” українською мовою онлайн:

Вже скільки раз казали миру,
Що влесливість гидка, та мова марна ця:
Улесливий завжди зворушує серця.

Вороні якось бог послав був грудку сиру.
Ворона сіла на суку
Й хотіла вже було поснідать до смаку,
Але задумалась, а в роті сир тримала.
В цей час Лисиця тут близенько пробігала.

Враз сирний дух Лисицю зупинив:
Лисиця бачить сир, — Лисицю сир сп'янив.
Вона навшпинечках до дерева підходить,
Вертить хвостом, очей згори не зводить
І ніжно каже, влеслива така:
"Голубко, гарна ж ти яка!
Ну й шийка в тебе, а очиці!
Як розказать, так небилиці!
А пір'ячко яке! Який дзьобок!
І, мабуть, ангельський у тебе голосок!
Благаю, заспівай! А що коли, сестрице,
При отакій красі ти й в співі чарівниця?
Так ти б у нас була цар-птиця!"
Вороні з лестощів звихнулась голова,

Від радощів забилось їй дихання, —
І на привітливі Лисиччині слова
Ворона каркнула щосили зі здивування:
Сир випав — зникла з ним і пройда лісова.

(Переклад українською - М. Терещенка)

Біографія автора байки про ворону і лисицю:

Народився Іван Крилов 13 лютого 1769 року в Москві в сім’ї армійського офіцера, що вислужився з солдатів. Дитячі роки пройшли на Уралі й у Твері (нині Калінін).  Грамоті вивчився вдома, французькою мовою займався у сім’ї знайомих. У 1777 Крилов був записаний в цивільну службу підканцеляристом калязінського нижнього земського суду, потім тверського магістрату. В кінці 1782 поїхав до Санкт-Петербурга з матір’ю, якій вдалося влаштувати його на службу в Петербурзьку Казенну палату (служив чиновником 1783-87). Відсутність освіти заповнював самостійним вивченням літератури, математики, французької та італійської мов.

У 14 років (1784 рік) написав оперу «Кофейница», відніс її до книгаря, гонорар взяв книгами, а опера була опублікована тільки в 1868. У казенній палаті Крилов отримував лише 80-90 рублів на рік, чим не був задоволений, тому перейшов у Кабінет Її Величності. З 1787 по травень 1788 служив в Гірській експедиції у Санкт-Петербурзі. У 1788 Крилов залишився без матері та на його руках залишився молодший брат, Лев, про якого він все життя піклувався, як про сина. У 1786-1788 написані комедії “Скажена сім’я”, “Вигадник в передпокої”, “Пустуни”, висміюючу порожнечу і розбещеність столичного дворянства, і трагедія “Філомела”, направлена проти деспотизму. У 1789 році Крилов зробив видання журналу “Пошта духів”, в якому друкував свої сатиричні листи, сміливо викриваючі пороки дворянського суспільства, зловживання бюрократичного апарату. 

Вийшовши в 1791 у відставку, Крилов став власником друкарні та з січня 1792 почав друкувати в ній журнал «Глядач», що мав сатиричний ухил. «Глядач» в 1793 перетворився на «Санкт-Петербурзький Меркурій», який проіснував усього рік й не мав особливого успіху. З 1792 за Криловим було встановлено поліцейське спостереження. Поява повісті «Каїб» і кількох сатиричних творів викликала незадоволення Катерини II й в кінці 1793 Крилов був вимушений виїхати з Санкт-Петербургу до провінції та припинити літературну діяльність. З 1794 до осені 1795 жив у Москві, був прийнятий в багатьох відомих родинах. У 1797 він зустрівся в Москві з князем С. Ф. Голіциним і виїхав до нього в село, в Україну, як вчитель дітей і секретар (добре грав на скрипці, знав італійську і виявився чудовим викладачем мови й словесності). У 1803 знов вийшов у відставку.

Наступні два роки Крилов вів велику гру в карти, вигравши дуже велику суму, роз’їжджав ярмарками. У 1805 Крилов був в Москві й перекладав байки Лафонтена: «Дуб і Тростина» і «Розбірлива наречена». У 1808-1810 Крилов служив в Монетному департаменті під керівництвом Оленіна. У 1809 році вийшла перша книга байок. В 1812 році Крилов отримав посаду бібліотекаря, а в 1816 році став бібліотекарем у Публічній бібліотеці, де пропрацював майже до кінця свого життя — до 1841 року.

Помер Іван Андрійович Крилов в Петербурзі 21 листопада 1844 року. Похований в Олександро-Невській лаврі.

Характеристика творчості автора байки:

Творчість Івана Крилова зіграла важливу роль в історії літератури. Традиції великого байкаря цілком відчутні у творчості багатьох наступних поетів і прозаїків; досить згадати хоча б сатиричні казки Щедріна. Криловські байки зіграли чималу роль і в розвитку літератур народів. З особливим інтересом було сприйнято баєчне новаторство російського поета в українській літературі. Тарас Григорович Шевченко добре знав і високо цінував байки Крилова. Його традиції сприяли розвитку й зміцненню байки як одного із провідних жанрів української поезії XIX сторіччя. У першу чергу тут варто назвати Євгена Гребінку і, особливо, - Леоніда Глібова, з іменами яких пов’язане остаточне утвердження реалістичної байки в українській літературі.