Чиж та голуб - Леонід Глібов

Це повчальна історія про Голуба, який глузував з Чижика і теж попав у сильце. Головна думка цієї байки: не глузуй з чужих невдач, бо самому може бути непереливки. У байці два героя: позитивний та негативний. Позитивний герой - Чижик - молоденький, співучий, проворненький, але з дурною головою. Негативний герой - Голуб, який сміється з Чижика, але згодом і сам піймавсь у сильце.

Байка “Чиж та голуб” розповідає про двох пташок.

Чижик попався у сильце. Автор співчутливо називає його «сердега в клітці …б’ється ». Голуб почав насміхатися. В його голосі звучить самовпевненість та безсердечність. Але лихо не обминуло самовпевненого птаха. Він теж попавсь у сільце.

Байка вчить не насміхатися з чужого нещастя, бути співчутливим і добрим. Ото на себе не надійся, чужому лихові не смійся! Ці рядки байки звучать, як прислів’я.

Читати байку “Чиж та голуб” онлайн:

Весною Чижик молоденький,
Такий співучий, проворненький,
В садочку все собі скакав
Та якось в западню й попав;
Сердега в клітці рветься, б’ється…
А Голуб бачить та й сміється:
— А що? Попавсь? От тобі й на!
Вже, певно, голова дурна…
Не бійсь, мене б не піддурили,
Хоч як би не хитрили,
Бо я не Чижик! Ні… оце! —
Аж гульк — і сам піймавсь в сильце.

Ото на себе не надійся,
Чужому лихові не смійся!
1853.

Мораль байки Крилова «Чиж і голуб»

Мораль байки «Чиж і Голуб» не в перемозі справедливості над невіглаством, як може здатися на перший погляд, а в тому, що не можна сміятися над чужою бідою, адже ще невідомо, що приготувала доля на вашому життєвому шляху.

Побачивши нещастя ближнього, ти не тільки не повинен сміятися над ним, але і зобов'язаний зробити спробу полегшити його долю. Адже інакше, потрапивши в біду, ти й сам не дочекаєшся допомоги.

Саме це ідею Глібов і доносить до читача в останніх двох рядках свого твору.

Аналіз байки «Чиж і голуб»

В першій частині байки автор розповідає, що Чиж потрапив в пастку і всіляко намагається з неї вибратися, а молодий Голуб замість того, щоб допомогти, над ним знущається; в другій - як Голуб це робить і наскільки він самовпевнений; в третій частині твору Глібов показує розв'язку цієї ситуації (Голуб сам потрапляє в пастку).

При знайомстві з даною байкою, у читача може скластися хибне враження про те, що суть твору - в торжестві справедливості. Адже пихатий голуб покараний долею, і, разом з Чижем потрапляє в неволю. Однак поглиблений аналіз байки Глібова «Чиж і Голуб» наводить на думку, що торжества справедливості, як такого, не відбулося - адже обидва герої, і позитивний, і негативний, залишилися сидіти в сильці. З одного боку, автор останнім рядком переконує читача, що Голуб отримав по заслугах. З іншого - наводить на роздуми про альтернативну кінцівці: «що було б, якби Голуб, замість того, щоб сміятися над нещастям товариша, допоміг йому вибратися з пастки? ».

З цього всього випливає мораль, що не варто сміятися над чужими труднощами і невдачами, від них не застрахований ніхто.

Біографічні відомості автора байки про Чижа і Голуба

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827 р. у селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині в родині управителя маєтків магнатів Родзянків. Початкову освіту він здобув дома за допомогою матері, а 1840 р. вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші й де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 р. — у Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні методи. Навколо сім’ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. 1861 р. письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок».

На сторінках цього тижневика часто з’являлися соціально гострі, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів, матеріали. За зв’язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 р. Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено над ним поліційний нагляд.

Два роки поет живе у Ніжині, а 1865 р. повертається у Чернігів і деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора. З 1867 р. він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги «метелики», друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей.

Леонід Глібов набув слави за свої оригінальні байки на української мові. Вiн відомий як один із засновників української літератури для дітей. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. Його перша збірка українських творів «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 байок, вийшла у Києві у 1863 р.

Помер Л. Глібов 10 листопада 1893 р. в Чернігові, де його й поховано.
Широке визнання в українській літературі Глібов здобув як байкар. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863 р., але майже весь тираж її був знищений у зв’язку з валуєвським циркуляром.

У 1872 р. вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок, а 1882 третю, що була передруком попередньої. Спроби надрукувати інші збірки Глібову не вдалися — перешкоджали цензурні заборони. Видання всього творчого доробку письменника-класика стало можливим за часів Радянської влади.