На місточку

Всім добре відомо з дитинства, що добро завжди перемагає зло.

Незалежно від віку, на життєвому шляху в кожного трапляються речі, які перешкоджають досягти бажаного. Як от з пісеньки Аркадія Філіпенка, де вовк перешкоджає малятам на шляху до лісу, щоб не пустити діток по гриби. Але козлик прийшов на допомогу малятам та й прогнав вовка - зіштовхнув його у воду. Тому важливо пам’ятати, що попри всі труднощі та перешкоди, потрібно ніколи не втрачати надії, й бажане обов’язково стане реальністю. Адже після дощу з'являється веселка!

Текст пісні “На Місточку” повністю онлайн:

Через міст перейти,
Треба нам, малятам,
Щоб грибів, щоб грибів
В лісі назбирати.
На місточку вовчик спочиває,
На місточок діток не пускає.

Він гарчить, він гарчить,
Клацає зубами:
- Не пущу, не пущу
Діток за грибами! -
Вийшов козлик з зеленого гаю,
Він сердито вовчику гукає:

- Заколю, заколю
Я тебе рогами.
Затопчу, затопчу
Я тебе ногами!.. -
Вдарив козлик вовчика рогами,
Покотився він у воду прямо.

Ми йдемо, ми йдемо
Мостом через річку,
Несемо, несемо
Козлику травичку.
Ой, спасибі, козлику рогатий,
Що поміг нам вовчика прогнати.

Композитор: Аркадій Філіпенко
Автор слів пісні: Григорій Бойко

Біографічні відомості композитора пісні “На місточку”:

Філіпенко Аркадій Дмитрович (26 грудня 1911 (8 січня 1912) – 24 серпня 1983) - видатний український композитор.

Народився в невеликому селищі Пуща-Водиця, сьогодні – частина Києва. Змалку захоплювався грою на сопілці діда пастуха. Цей інструмент і став першим, на якому Аркадій навчився грати. У гімназії він опанував гру на гітарі, мандоліні та балалайці, грав у шкільному оркестрі.

У 1926 році Філіпенко вступив до професійно-технічного училища на факультет річкового транспорту. Після закінчення почав працювати на суднобудівному заводі. У вільний час він грав і ставив аматорські вистави. В той час на Аркадія звертає увагу композитор Ілля Віленський, який був директором місцевої музичної школи. Віленський запропонував Філіппенку відвідувати школу. Там майбутній композитор вчився грати на фортепіано і вивчав теорію музики й композицію, водночас працюючи токарем на суднобудівному заводі. Зважаючи на успіхи Філіпенка, Віленський відправляє талановитого учня до Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (сучасна консерваторія). Почавши заочником, Філіппенко згодом отримує дозвіл на денну форму навчання. Його головними вчителями були Л. Ревуцький, В. Косенко і Б. Лятошинський.

У 1939 р. народжується син, майбутній український композитор, Народний артист України Віталій Філіпенко. Та Аркадієві не судилося насолодитися батьківством. Того ж року, після закінчення інституту, він був покликаний в Червону армію, де залишився у військовому оркестрі до закінчення Другої світової війни.
Після перемоги Філіпенко повернувся до Києва, де продовжує кар'єру в ролі композитора.

У повоєнні часи стає лауреатом Сталінської премії (1943) та Державної премії СРСР (1949). Філіпенко бере участь у створенні Спілки композиторів України, де в середині 1950-х років обіймав посаду секретаря, з 1968 р. – члена президії, а з 1973 р. – заступника голови. З 1968 р. – секретар правління Спілки композиторів СРСР. З 1969 р. – народний артист УРСР.

Помер 24 серпня 1983 р. в Києві.

Писав у жанрі масової пісні (зокрема, для дітей), камерної музики. Його музику відрізняє мелодизм та національний колорит.

Біографічні відомості автора слів пісні ”На місточку”:

Григорій Бойко народився 5 вересня 1923 року в селі Оленівці на Донеччині в сім'ї службовця.

Після закінчення сільської семирічки він вчився в Оленівській рудниковій школі, яка знаходилась досить далеко. Тому хлопцеві щодня доводилося вставати о четвертій ранку, кілька кілометрів йти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи. І не здавалося, що важко, адже тяга до знань була безвимірною.

Після закінчення школи Грицько Бойко пішов на фронт захищати Батьківщину від навали фашистів. Служив рядовим кулеметного взводу, а потім і офіцером-зв'язківцем. Брав участь у боях під Сталінградом, був поранений і контужений. Нагороджений бойових урядових нагород.

Після війни Грицько Бойко став студентом українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту. У 1949 році закінчив його з відзнакою. Кілька років він працював в обласній газеті «Радянська Донеччина» та літературним консультантом Донецької філії Спілки письменників України.

Початком своєї літературної діяльності Г. Бойко вважав 1950 рік, коли в Донецькому обласному видавництві вийшла його перша збірка віршів «Моя Донеччина». Адресована вона була дорослим, а вже наступного року вийшла у світ збірка його поезій для дітей «Будем шахтарями». Відтоді поет не зраджував наймолодшим читачам, повністю віддав їм тепло свого серця і свій непересічний талант.

Грицька Бойка справедливо можна назвати неперевершеним майстром сміху в поезії для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт — ось «знамениті» персонажі його чудових віршів та поем.

Помер 25 вересня 1978 року.