Соняшник - Дмитро Павличко

Вірш “Соняшник” Дмитра Павличка розповість читачам про дівчинку, яка книжку читала, а сонечко їй в цьому допомагало. Недарма автор акцентує увагу на сонці та книзі, адже Сонце — це джерело світла, а книга — джерело знань.

Як говорять в народі: “Дім без книги, що хата без сонця”, або “Без книги - як без сонця, і вдень темні віконця”. Таке порівняння справедливе, адже всі знають, що наше сонечко - це джерело світла, а світло, своєю чергою, найважливіша умова для нормального функціонування життя кожного з нас. Без нього, життя людей неможливе на Землі, от як людині без книги.

Споконвіку і до нині, книга вважається найціннішим скарбом, без якого життя людей важко уявити.

Читати вірш “Соняшник” повністю онлайн:

Дівчинка книжку читала,
І соняшника прохала.
Може, так жартувала:
Посвіти мені, посвіти.

А соняшник мовив:
— Ну, що ти? І
Не мав би я вже роботи.
Щоб свої золотисті соти
На дрібниці перевести!..

Соняшник дивився на Сонце,
Дуже довго дивився на Сонце,
І здалося йому, що Сонце —
Квітка така ж, як він.

І здалося йому, що Сонце
На нього дивиться з неба,
Йому посилає з неба
Від захоплення свій уклін.

І здалося йому, що Сонце —
Блідніше й менше за нього,
Що ніжне тепло не від Сонця,
А від нього струмує в світ;

І здалося йому, що хата,
Побіля якої він виріс.
Од його неземної вроди
Просяває, немов самоцвіт.

І здалося йому, що Сонце
Сходить на землю поволі,
Щоб зблизька його обдивитись,
Намилуватися ним.

І справді, Сонце на землю
Спустилось, і вже по стежці
Прямувало до нього й світило
Назустріч вінком золотим.

Втім, вийшла дівчинка з хати
І стала Сонце прохати:
— Зайди до нашої хати,
Перепочинь з путі!

Сонце — зайшло. І раптом
Все навкруги померкло.
Тільки вікно хатини
Сяяло в темноті.

Соняшник здивувався!
Засоромлено пооглядався
І до вікна підкрався.
І що ж він побачив? Дива!

Дівчинка книжку читає,
А Сонце перегортає
Сторінки й світло вливає
В літери та в слова.

Запитання за змістом вірша "Соншник" Дмитра Павличка:

– Хто дійові особи вірша?
– Поміркуй, чому соняшника образило прохання дівчинки.
– Що його потім здивувало?
– Яку інтонацію читання підказують вислови: дуже довго дивився, прохати, здивувався, засоромлено пооглядався?
– Чим цей вірш нагадує казку?
– Що вас у ньому здивувало?

ЦІКАВО ЗНАТИ!

Чи знаєш ти, що люди дедалі частіше користуються електронними книжками? На відміну від звичайних, у яких на паперових сторінках надруковано текст, ці ґаджети мають екран.
Називають їх — «електронна книга», «планшет», «планшетний комп’ютер», «рідер». Ці пристрої можуть збе рігати одночасно величезну кількість електронних текстів. На екрані, крім слів, можна бачити малюнки, слухати
музику, дивитися кінофільми й мульт фільми. Також набуває популярності аудіокнига. За її допомогою ти можеш слухати свої улюблені казки й оповідання.

Біографічні відомості автора вірша “Соняшник”:

Народився Дмитро Павличко 28 вересня 1929 в селянській родині. Початкову освіту здобув у польській школі в Яблунові, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі — в Яблунівській середній школі. З осені 1945 p. по літо 1946 р. був ув’язнений за сфабрикованою справою щодо звинувачення у належності до УПА.

У 1953 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ.

Протягом 1971-1978 pp. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт». Як поет дебютував книгою віршів «Любов і ненависть» (1953). Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля»(1955), «Чорна нитка» (1958),«Правда кличе» (1958), — величезний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів. У 1968 р. вийшла збірка «Гранослов», згодом «Сонети подільської осені»(1973),«Таємниця твого обличчя» (1974), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Д. Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984),«Біля мужнього слова» (1988).

Після 1989 року виступає як активний політичний діяч демократичного спрямування – один з організаторів Народного руху України за перебудову, Демократичної партії України, перший керівник Товариства української мови імені Тараса Шевченка. У 1990-ті роки – посол України у Польщі та Словаччині. Державний службовець 1-го рангу (1994).

Депутат Верховної ради з 1990-го року до 2006. У 2002 році став почесним професором НаУКМА. 1 вересня він прочитав інавґураційну лекцію на тему «Українська національна ідея».

Одружений, має двох дочок, одна з них – Соломія Павличко (1958-1999) – український літературознавець, історик літератури, перекладачка.