Бабусин песик - Наталя Забіла

Віршик про несамовитого песика, який постійно робив шкоду по господарству.
Та його хазяйка — бабуся завжди була терплячою, і попри все, любила свого домашнього улюбленця.

Текст вірша "Бабусин песик":

Жила собі бабуся,
І з нею песик жив.
Вона любила песика
І він її любив.

Бабуся якось ввечері
Спекла смачний пиріг
І песика покликати
Побігла за поріг.

Прийшла назад — ой лишечко! —
Подівся десь пиріг!..
І бідний, бідний песик
Голодний спати ліг.

Пішла бабуся кашку
Варити з молоком.
Прийшла назад — а песик
Воює з гусаком!

Пішла бабуся рибки
Купити в рибака.
Прийшла назад — а песик
Танцює гопака!

Пішла бабуся в зелен сад
Нарвати там грушок.
Прийшла назад — а песик
Одягся в кожушок!

Пішла вона до кравчика
Замовити штанці.
Прийшла назад — а песик
Пече собі млинці!

Пішла вона до шевчика
Купити чобітки.
Прийшла назад — а песик
Розмотує нитки!

Пішла вона купити
Солодкі пиріжки.
Прийшла назад — а песик
Подер усі книжки!

Бабуся до книгарні
Пішла купить нові.
Прийшла назад — а песик
Стоїть на голові!

Ніхто ніколи песика
Не лаяв, не шмагав.
Бабуся каже: — Не пустуй!
А песик каже: — Гав!

Біографія авторки вірша "Бабусин песик":

Народилася Наталя Забіла 20 лютого (5 березня) 1903 року в Петербурзі у дворянській родині, яка мала давні культурні традиції. Після Жовтневої революції 1917 року сім’я переїхала в Україну й оселилася в Люботині, неподалік від Харкова.

У 1925 році Наталя Забіла закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти. Після закінчення інституту працювала співробітником редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті. Перші публікації Забіли з’являються 1924 року (вірш «Війна війні»). Незабаром молода поетеса увійшла в союз селянських письменників «Плуг». Виходить перший збірник лірики – «ДАЛЕКИЙ КРАЙ» (1926), а згодом і оповідання «За волю» і «Повість про Червоного звіра». У 1928 році виходить віршована розповідь для малюків «Про маленьку мавпу», після чого Наталя Забіла починає писати для дітей.

Особливу популярність здобула «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» (1934), яка потім неодноразово перевидавалася. У роки Великої Вітчизняної війни Наталя Забіла жила і працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «Барвінок». За драматичну поему «ТРОЯНОВІ ДІТИ» (1971) та фантастичну п’єсу «ПЕРШИЙ КРОК» (1968) в 1972 році Наталя Забіла першою в Україні була нагороджена премією ім. Лесі Українки.

Наталя Забіла була упорядником «ЧИТАНОК» для другого (1933) і першого (1939) класів, які згодом неодноразово перевидавалися. Як громадський діяч, Наталя Забіла протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради «ДЕТИЗДАТА», виступала на письменницьких з’їздах і нарадах з питань дитячої літератури як критик і літературознавець. Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985 року в Києві.

Близько двісті книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користуються збірки: «Під ясним сонцем» (1949), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Оповідання, казки, повісті» (1962), «Стояла собі хатка» (1974), «Рідний Київ» (1977, 1982), а також «Вибрані твори» в чотирьох томах (1984).

Наталя Забіла — як одна з найвідоміших дитячих письменниць, не могла поминути казку. Адже казку найбільше люблять і зовсім маленькі, і старшенькі, і навіть ті, що вже читають повісті та романи. Всі казки, які написала Наталя Забіла, нелегко навіть перелічити. Вони вводять читача в світ веселих пригод. У казках письменниці часом діють давно відомі персонажі (лисиця і журавель, зайчик, білочка, їжачок і т. д.), і сюжети їхні перекликаються з народними сюжетами. Проте, звучать ці твори зовсім по-новому. Для них характерні «щасливі» закінчення. І не тому, що Наталя Львівна ладна поминати гострі, суворі і навіть жорстокі моменти в житті. Ні, вона їх не поминає, але художньою логікою доводить, що злу, жорстокості, усякій біді повинен прийти кінець. Життєствердність, допомога дужчого слабшому, любов до справедливості, до світла і тепла — ось мистецький світогляд Наталі Забіли, який лежить в основі не тільки її казок, а й усієї творчості. 
(Валентин Бичко)