"Забула внучка в баби черевички"//Станіслав Чернілевський//Шкільна програма 6 клас.

Бабуся - та найрідніша людина, яка колись сама ще ось нещодавно була матір'ю, а тепер стала бабусею. Кожного разу вона з нетерпінням чекає твого дзвінка, приїзду в село на канікули. Вона твоя підтримка та любов. Вона хвилюється за твоє здоров'я, й переживає чи добре ти поїв. А скільки всього смачненького вона готує для тебе, а після тяжкого, виснажливого дня ще й казочку на ніч розповідає.

Вірш Станіслава Чернілевського "Забула внучка в баби черевички" зображення туги бабусі, через від'їзд її внучки, адже літо вже закінчилось й потрібно повертатись додому. Єдине що залишилося у бабусі на згадку - дитячі черевички. Вона занесла їх з сумом до хати, щоб торкнутися до них перед сном, й уявити свою малу онучку.

Час йде, а наші бабусі не молодшають. Не забувай їм вкотре подякувати, подзвонити або приїхати. Важливо цінувати кожну мить, шанувати й бути вдячним за їх клопітку працю.

Читати вірш "Забула внучка в баби черевички" повністю онлайн:

Забула внучка в баби черевички...
Дитячим сміхом бризнувши в зело,
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.

Махнуло рученя на бензовозі –
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.

Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.

Біографічні відомості автора вірша "Забула внучка в баби черевички":

Народився Станіслав Чернілевськийя 6 липня 1950 в с. Жвані на Вінниччині. Дуже рано втратив батька, який був комбайнером. Багатодітна родина залишилася без годувальника. Середню освіту здобував у Тульчинському та Мурованокуриловецькому інтернатах. Вступив на філологічний факультет Київського університету імені Т.Шевченка, з якого на передостанньому курсі був відрахований за «український націоналізм».

1973 закінчив Вінницький педагогічний інститут, недовго працював учителем. Річ у тому, що з дитинства марив кіномистецтвом. Працював монтувальником декорацій у Київському театрі російської драми імені Лесі Українки. Вступив на факультет кінорежисури Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого. Працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка. Писав кіносценарії.

Вірші почав писати з четвертого класу. Зараз працює режисером і редактором на ТРК «Студія 1+1», зокрема відповідає за дубляжі українською мовою іноземних фільмів. А перша поетична збірка «Рушник землі» (1984), до якої він ішов досить довго і відповідально, засвідчила про зрілість його непересічного таланту. Є лауреатом премії імені Василя Симоненка.