Дощ - Максим Рильський

Напевно кожен у своєму житті спостерігав чудове явище - Дощ.

Дощ - важлива складова колообігу води в природі. Без нього всі рослини зів'януть та пропадуть, що ускладнить ситуацію із джерелом постачання харчових продуктів для людей та тварин.

Своє захоплення цим природним явищем, автор вірша Максим Рильський відображує через епітети та інші художні засоби. Автор персоніфікує дощ та землю, тобто надає їм властивостей характерним людям, чи простіше кажучи, "оживляє".

Вірш "Дощ" Максима Рильського - це зображення благодатного, довгожданого дощу, який дарує людям свіжість та врожай.

Читати вірш "Дощ" повністю онлайн:

Благодатний, довгожданий,
Дивним сяйвом осіянний,
Золотий вечірній гість
Впав бадьоро, свіжо, дзвінко
На закурені будинки
Зголоднілих передмість.
Відкривай гарячі груди,
Мати земле! Дощ остудить,
Оживить і запліднить,-
І пшеницею і ячменем
Буйним повівом зеленим
Білі села звеселить.

Біографічні відомості автора вірша "Дощ":

Народився Максим Рильський 19 березня 1895 р. у Києві в родині відомого етнографа та громадського діяча. Батько назвав сина на честь Максима Залізняка. Спочатку навчався в приватній гімназії Науменка. У 1915–1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але через бурхливі події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.

1919–1929 — учителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. У 15-річному віці видав першу збірку «На білих островах». Увійшов до групи неокласиків; орієнтувався на античну класику й продовження гуманістичних традицій європейської літератури; працював в редакції журналу «Книгар», пізніше – у видавництві «Слово».

1931 р. М. Рильського заарештовано (за критику комуністичної реальності), майже рік просидів у Лук’янівській тюрмі. Після ув’язнення Рильський вимушено проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору. Його творчість поділилася на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдалося створити справжні взірці високої поезії.

1943 р. – за видатні заслуги в галузі науки та культури М. Рильського було обрано академіком АН України.
1943 – 1946 рр. очолював Спілку письменників України.
1944-1946 рр. директор Академічного інституту мистецтвознавства, фольклору.

24 липня 1964 р. – помер, похований на Байковому кладовищі в Києві.