Край лукомор'я дуб зелений - Олександр Пушкін

Поетичний вступ до знаменитої поеми "Руслан і Людмила" починається із всесвітньо відомого вірша "Край лукомор'я дуб зелений", який став існувати як окремий твір. Кожен дорослий або дитина може з легкістю продекламувати напам'ять якщо не весь вірш, то хоча б кілька рядків з геніального творіння Пушкіна.

"Край лукомор'я дуб зелений" починається зі змальовування чарівного пейзажу казкової країни, де відбуваються події з поеми "Руслан і Людмила". Казкова країна знаходиться біля моря, де з наступних рядочків, перед читачем постає багаторічний дуб із золотим ланцюгом. На цьому ланцюгу, дітвора знайомиться з головним персонажем - вченим котом, який розповідає казки. Автор вірша змальовує чудеса, які відбуваються в казковій країні, поступово знайомлячи з його чарівними жителями: лісовиком, русалкою, небаченими звірами, хатинкою на курячих ніжках та ін.

Цей вірш був написаний всіма знайомим російським поетом Олександром Пушкіним, тож оригінальна версія вірша, написана російською мовою. Audiomama пропонує вашій увазі український переклад, щоб ознайомити кожного читача та слухача із класикою зарубіжної літератури.

Читати вірш "Край лукомор'я дуб зелений" повністю онлайн українською:

Край лукомор'я дуб зелений,
І золотий ланцюг на нім:
Щодня, щоночі кіт учений
На ланцюгу кружляє тім;
Іде праворуч — спів заводить,
Ліворуч — казку повіда.
Дива там: лісовик там бродить,
В гіллі русалка спить бліда;
На невідомих там доріжках
Сліди нечуваних страхіть;
Там хатка на куриних ніжках
Без вікон, без дверей стоїть;
В примарах там ліси й долини;
Там на світанні хвиля лине
На берег дикий пісковий,
І тридцять витязів чудових
Із хвиль виходять смарагдових,
Та ще й дозорець їх морський;
Там королевич мимоходом
Полонить грізного царя;
Там серед хмар перед народом
Через ліси, через моря
Чаклун несе богатиря;
В темниці там царівна тужить,
А сірий вовк їй вірно служить;
З Ягою ступа там бреде,
Вперед сама собою йде;
Там цар Кащей над злотом чахне;
Там руський дух...
Там Руссю пахне!
І я там був, і мед я пив;
Край моря бачив дуб зелений;
Під ним сидів, і кіт учений
Своїх казок мене учив.
Одну згадав я: добрі люди,
Нехай для вас ця казка буде.

Короткий зміст вірша "Край лукомор'я дуб зелений":

Відкриваючи пролог казкової поеми "Руслан і Людмила", читач потрапляє в дивний світ чарівної казки. Мешканці Лукомор'я - всі найпопулярніші персонажі відомих народних казок. Перед поглядом читача з різних казкових сюжетів виникають Кіт вчений, русалка, ступа з Бабою-Ягою, Кощій Безсмертний, витязі, богатирі, злий Чорномор, прекрасна царівна.

Аналіз вірша "Край лукомор'я дуб зелений":

Поетичний вступ до поеми "Руслан і Людмила" - вірш "Край лукомор'я дуб зелений". Як правило, діти знайомляться з пушкінським віршем, коли у них вже є великий досвід спілкування з народною казкою та її відомими персонажами. Діти охоче згадають, в яких казках зустрічаються мешканці Лукомор'я, які дива відбуваються в цих казках. Чарівне казкове дійство Пушкіна викличе багато емоцій у дітей.

Чому вчить казковий вірш "Край лукомор'я дуб зелений"?

Звичайно ж любові до народних казок і поетичного слова, шанобливого ставлення до багатої спадщини фольклору і вірі в чудеса. Що означає і де знаходиться казкове Лукомор'я? Слово «лука» означає вигин, тобто лукомор'я - це морська коса, вигин морського узбережжя. За уявленнями міфології давніх слов'ян - це місце на краю землі, з якого можна потрапити в потойбічний світ. Напевно, тому воно оповите таємничістю і повно чудес. Пушкін населив це вигадане місце героями чарівних народних казок. Так і з'явилася казкова країна.

Мораль вірша "Край лукомор'я дуб зелений":

Вірити в казку, значить вірити в перемогу добра над злом. Саме ця віра прищеплює людині імунітет до байдужості і слабодухості. Створена Пушкіним атмосфера нескінченної чарівної казки, насичена фольклорною автентичною самобутністю, зачіпає струни дитячої душі і прищеплює потребу зберігати в собі цей казковий дух разом з вірою в добро і справедливість.

Прислів'я, приказки та крилаті вислови з вірша "Край лукомор'я дуб зелений":

– Дива трапляються там, де в них вірять.
– Яких тільки чудес не буває на світі.
– По вусах текло, а в рот не попало.
– Скільки світа – стільки й дива.
 – Хто в світі не бував, той чуда і дива не видав

Біографічні відомості автора вірша "Край лукомор'я дуб зелений":

Олександр Сергійович Пушкін народився 26 травня 1799 в Москві.

До 12 років Пушкін ніде не навчався, а у віці 12 років надійшов на навчання в Імператорський Царськосельський Ліцей, який вважався вищим Російським навчальним закладом.

Пушкін закінчує ліцей в 1817 році, і випускається в чині колезького секретаря, після чого його визначають в Колегію закордонних справ. У 1820 році він закінчив поему «Руслан і Людмила» – перший великий твір.

За епіграми, вольні вірші, що швидко розповсюджувалися по Петербургу, в 1820 році Пушкін був відправлений в південне заслання. За чотири роки він переїжджав у різні міста: Катеринослав, Кишинів, Одесу. Під час цього посилання ним були написані романтичні південні поеми «Кавказький пленник», «Бахчисарайський фонтан», «Брати розбійники», а в 1823 році він почав роботу над романом у віршах «Євгеній Онєгін».

У 1824 році Пушкін був відправлений в північне заслання в маєток батьків Михайлівське, де після від’їзду родини жив з нянею. Там він продовжував роботу над «Євгенієм Онєгіним», писав «Бориса Годунова», вірші. 1826-1830 роки. На початку цього періоду Пушкін має аудієнцію з новим царем Миколою I, після якої поетові обіцяно найвище заступництво і відсутність будь-якої цензури для його творів. Однак через два роки після поеми «Полтава», а також, що стала відомою уряду «Гавриліади» написаної ще в 1821 році, за Пушкіним встановлюють поліційний нагляд. У 1830 році Пушкін посватався до Н. Гончарової. Перед одруженням він поїхав до маєтку в Болдіно, де змушений був затриматися через карантин. Цей період у творчості Пушкіна називають Болдинскою осінню, протягом якої він написав велику кількість літературних творів найрізноманітніших жанрів.

У 1831 році Олександр Сергійович одружився. Його обраниця – Наталя Гончарова – була відомою красунею, у неї було безліч шанувальників, до яких Пушкін її ревнував. У ці роки він писав твори на історичні теми – «Дубровський», «Капітанська дочка», «Історія Пугачова». 7 січня 1833 Олександр Сергійович Пушкін обирається членом Російської Академії – центру по вивченню російської мови, заснованого Катериною II в 1783 році.

У 1836 засновує літературний журнал «Современник». На жаль, доходи від продажів журналу не покрили навіть витрат на його створення. В листопаді 1836 року з’являється конфлікт Пушкіна з французьким офіцером Жоржем Шарлем Дантесом, причиною якого була ображена честь поета.

27 січня 1837 Пушкін був поранений Дантесом на дуелі й через два дні помер від перитоніту у себе вдома. Похований на кладовищі Святогірського монастиря Псковської губернії.