Ріпка

Народна казка "Ріпка" для дошкільного молодшого віку, адаптована для дітей, які тільки починають вчитися читати.

Вчимося зв'язному мовленню: ставити правильно наголоси, виразно і чітко вимовляти слова, читати по складах — на прикладі відомої всім казочки про РІПКУ. Казка про ріпку вчить нас одній простій істині, що гуртом можна подолати будь-яку роботу. В колективі, в злагодженій роботі відкриваються нові можливості. Насамперед — це родина і її велика сила.
"Один в полі не воїн", - ось головне прислів'я, яке доречно описує головний лейтмотив народної казки "Ріпка"

Також портал Аудіо Мама стане в пригоді для малюків, які тільки починають читати. В цьому допоможуть: найвідоміші народна казка РІПКА та інші, що зачитуються диктором інтонаційно по складах, і також поділені на склади в субтитрах.
Паралельно можна слухати й дивитися на підписи в субтитрах і за змістом слідкувати за ілюстрованими та анімованими картинками відео.

Розповсюджений варіант казочки Ріпка:

Посадив дід ріпку.

Виросла ріпка велика-превелика.

Став дід ріпку із землі тягти. Тягне-тягне, а витягнути не може.

Покликав він бабусю. Дід за ріпку, баба за діда, тягнуть-тягнуть,а витягти не можуть.

Покликала бабуся онучку. Дід за ріпку, баба за діда, онучка за бабку. Тягнуть знову, а ріпка міцно в землі сидить.

Кличе внучка собачку Жучку. Тягнуть-тягнуть, а витягнути не можуть.

Покликали кицю. Тягнуть руками, впираються ногами, промучилися весь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Покликали мишку Сіроманку. Всі разом взялися до справи. І витягли ріпку.

Казка Ріпка за мотивами інтерпретації Івана Франка (адаптований текст)

Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби донечка Мiнка, а в донечки собачка Хвiнка, а в собачки товаришка — киця Варварка, а в киці вихованка — мишка Сiроманка.

Раз весною взяв дід мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками підпушив, зробив пальцем дірку та й посадив ріпку.

Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти додавав.

Росла дідова ріпка, росла! Зразу така, як мишка, була, потім, як кулак, потім як буряк, потім як два, а накінці стала така, як дідова голова.

Тішиться дід, аж не знає, де стати:

— Час, — каже, — нашу ріпку рвати.

Пішов він на город — гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб; тягне руками, вперся ногами, мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе він бабу Марушку:

— Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!

Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече. Смикає дід ріпку за гичку, смикає баба дiда за сорочку, працюють руками, упираються ногами — промучилися увесь день, а ріпка сидить у землi, як пень.

Кличе баба дочку Мiнку:

— Ходи, доню, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!

Пiшли вони на город — гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку — тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.

Кличе дочка собачку Хвiнку:

— Ходи, Хвiночко, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!

Пiшли вони на город — гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спiдничку — тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.

Кличе собачка кицю Ваварку:

— Ходи, Варварко, не лежи, нам рiпку вирвати поможи!

Пiшли вони на город — гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спiдничку, киця собачку за хвостик. Тягнуть i руками, i зубами, упираються ногами; промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.

Кличе киця мишку Сiроманку:

— Ходи, Сiрочко, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!

Пiшли вони на город — гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спiдничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку — як потягли, як потягли, так i покотилися.

Упала рiпка на дiда Андрушку, дiд на бабу Марушку, баба на дочку Мiнку, дочка на собачку Хвiнку, собачка на кицю Варварку, а мишка — шусть у шпарку.