Намалюю вітер - Степан Жупанин

Вірш "Намалюю вітер" Степана Жупанина - розповідь про творче натхнення художника малювати вітри. Через їхню багату різновидність, у художника серед безлічі робіт їм все одно нема кінця і краю.

А чи знаєш ти, яку роль грає вітер для людей?

Якби в природі не відбувалося руху повітря, то в жарких країнах, де нестерпно пече сонце, стало б ще спекотніше. У холодних країнах стало б ще холодніше. Вітер переганяє хмари з місця на місце, розносить воду по всій землі. Якби не вітер, в сухі місця не приходили б хмари. Там не було б дощів і снігу. Пересохли б струмки, річки, озера та криниці. Якби не вітер, у великих містах накопичилося б багато брудного повітря. Але вітер постійно забирає зіпсоване повітря і замість нього приносить чисте повітря лісів і полів.

Вітер - велика сила, якою користуються люди.

Текст вірша "Намалюю вітер" повністю онлайн:

Намалюю вітер тихий, ніжний. 
Намалюю дощовий і сніжний, 
вітер, що здіймає грізні хвилі, 
і вітрець між квітами на схилі. 

Цей танцює з хмаркою у вальсі. 
Той гортає книжку на терасі. 
А ось вітер прапорами має, 
з музикою по селу гуляє. 

Вже малюнків три альбоми маю. 
А вітрам нема кінця і краю.

Біографічні відомості автора вірша "Намалюю вітер":

Жупанин Степан Ілліч народився 18 січня 1936 року в селі Іршаві на Закарпатті в багатодітній родині. Закінчив філологічний факультет Ужгородського університету. Учителював, згодом 15 років викладав в Ужгородському університеті українську літературу, психологію, працював завідувачем кафедри гуманітарних дисциплін.

Степан Жупанин був доктором педагогічних наук, професором, заслуженим працівником народної освіти України. Він автор понад 500 публікацій наукового, науково-методичного характеру підручників, посібників та багато художніх дитячих творів. Досліджував проблеми естетичного виховання, післядипломної освіти та дошкільного виховання.

У1994 р. вийшла монографія «Педагогічні основи формування в молодших школярів художнього образу природи». Степан Ілліч викладацьку діяльність поєднував із літературною. Серед його творчого доробку чимало скоромовок, дитячих закличок, віршованих оповідань, що склали 25 збірок.

Перша книжка „Бджілка” з’явилася ще 1959 року.  Згодом вийшли збірки: «На високій полонині», «Сестрички-смерічки» (1962), «Світле озерце» (1975), «Смерековий край» (1985), «Гірська стежинка» (1965), «Ватра» (1981), «Лісовий світанок» (1986), «Світлячок та бджілка» (1989), «На високій полонині» (1993), «Сто загадок» (1993). Вірші С. Жупанина перекладалися російською, білоруською, чеською, угорською мовами.

Лауреат літературної премії імені Лесі Українки (1994). У листопаді 2003 року його спіткала тяжка недуга — інсульт. Цілий рік він боровся з недугою, помер 7 січня 2005 року. Степан Жупанин цікаві факти Улюблені квіти – проліски. У школі Степан був кращим учнем. Йому вистачало часу і на захоплення ляльковим театром. А в 7 класі перед початком вистави Степан виконав свого власного вірша-пісеньку “Мак і бджілка”. Умів грати на сопілці.

Поет був переконаний – для дітей треба писати так, як і для дорослих, тільки ще краще. Своїми мелодійними поезіями Степан Жупанин привернув увагу композиторів, які зазначали, «що його вірші самі просяться на музику». Понад 100 поезій Степана Ілліча стали піснями й навіть вийшли окремим виданням.