Кузько Кузякін "Чим корова не собака" (Хрестоматія української літератури для 3-4 класів)

Уривок з казки "Чим корова не собака" - кумедна та повчальна історія, про те, як хлопчик став художником, хоча здібностей до цього в нього не було.
Між школами оголосили конкурс малюнків на дуже химерну тему: «Молочні породи корів у побуті очима дітей». Хлопчик не вмів нічого малювати, окрім собак. Але завдяки креативності, його малюнок переміг. Тож не довго думаючи, класний керівник вирішила доручити йому малювати стінгазети на всі шкільні заходи. Але чи добра це була ідея, пропонуємо прочитати на сайті AudioMama та винести для себе правильний урок.

Головна думка кумедної історії "Чим корова не собака": Якщо не вмієш - не берися. Результату можна досягти тільки якщо є бажання.

Читати уривок з казки "Чим корова не собака" онлайн:

Одного разу я перестав бути відомим художником. 
Щоправда, спершу мені довелося ним стати. Не аж таким відомим, щоб на всю країну. І навіть не на все місто. А так, лише в школі. Правда, малювати я ніколи не любив. Мені тільки собаки добре вдавалися. А люди, дерева і все інше — не дуже. Я більше любив грати у  футбол. І майструвати з татом на дачі шпаківні.
Та якось між школами оголосили конкурс малюнків на тему «Молочні породи корів*1 у побуті очима дітей». Тема химерна, ніхто не сперечається. Навіть наша Оленочка Петрівночка сказала:
— Тема якась химерна. Їм що там, геть ні́чого робити у міськвно́*2?!
Але потім з’ясувалося, що головний спо́нсор*3 конкурсу — директор молочної фабрики. І тоді всі подумали, що тема, мабуть, усе  ж таки дуже корисна для юного покоління, повчальна. А коли дізналися, що головний приз  — холодильник для шкільної їдальні, та ще й із сенсорним екраном і виходом в інтернет, у школах закипіла робота.
Директори закотили рукави піджаків і дали завдання завучам. Завучі закотили рукави светрів і  дали завдання вчителям. Учителі закотили рукави сорочок і дали завдання дітям. А дітям не залишалося нічого іншого, як узятися до малювання незалежно від рукавів.
Я теж узявся, хоч малювати не любив. Що вдієш, як треба?
Корови в побуті, корови в побуті... Але ж у нас не було жодної корови. Ще й молочної. На балконі її тримати, чи як?
Корови мені не вдавалися. Тому я намалював собаку й прилаштував їй роги. А щоб це якимось боком пришпанделити до побуту, дописав у куточку «ми-и-и-и-и!» Ніби вона мукає, але не «му», а «ми». Проблеми з вимовою. Так і віддав малюнок на конкурс.
А він узяв, та й переміг!
Приїхав до нас директор молочної фабрики. Всю школу на лінійку вивели. Скрізь квіти, бантики, музика гримить. 
І ось так перед усіма вручили мені, тобто школі, холодильник із сенсорним екраном. І ящик кефіру. На додачу.
— Бачите, панове діти, — каже молочний директор, — який молодець серед вас є! Таку корову гарну намалював. 
І як же ж тему тонко впіймав! Розумничок!
Усі заплескали. Я зрадів, бо що мав робити. І мої тато з мамою також. І вчителька.
— Що ж це я в тобі художнього таланту раніше не розгледіла? Тепер виправлюсь,  — пообіцяла Олена Петрівна після лінійки.
І я став відомим художником. Не аж таким відомим — тільки в нашій школі.
А вчителька свого слова дотримала. Тільки свято якесь на носі — вона одразу до мене. Малюй-но, мовляв, стінгазе́ту*4. 
А малювати ж я ну геть не любив... Майже рік мучився з тим малюванням.
Аж якось директорка викликала до себе нашу вчительку.
— Олено Петрівно, — звернулася вона, — а що це у вас на стінгазетах завжди самі собаки: і на День учителя, і на Новий рік, і до Тижня математики?
— Ну, це в нас... — почервоніла вчителька, — це в нас художній задум такий, концепція. Майже перфо́рманс*5.
Директорка не знала, що таке перформанс, а тому нічого не відповіла.
Та Олена Петрівна зрозуміла, що краще надалі не доручати мені малювання газет. Перформанс перформансом, а зайвий раз до директорки ходити не хочеться. Хай далі хтось інший, не такий концептуальний, малює.
Так і минула моя слава. Спершу я трохи засмутився. 
Собаки ж мені класнючі вдавалися. Але то таке. Тепер же в мене й часу більше вільного з’явилося, щоб із татом на дачу їздити. От-от завесніє, шпаки прилетять — готуватися час! Сила-силенна справ!

*1 Молочні породи корів — корови, які дають молоко, а не вирощуються для м’яса.
*2 Міськвно́ — скорочено від «міський відділ народної освіти» — державна установа, яка керує школами міста.
*3 Спо́нсор — благодійник: людина чи організація, яка надає грошову допомогу.
*4 Стінгазе́та — саморобна газета, яку розміщують на стіні.
*5 Перфо́рманс — вид сучасного мистецтва, дуже коротка і яскрава вистава.

Питання до дітей за змістом казки "Чим корова не собака":

— Що добре вдавалося малювати хлопчику?
— Про що оголосили в школі?
— Який головний приз був за перемогу в конкурсі?
— Кого намалював хлопчик?
— Що сталося з малюнком?
— Чому вчителька не доручала хлопчикові малювання стінгазет?
— Яка головна думка повісті?
— Чому малюнок хлопчика переміг?

Біографічні відомості автора казки "Чим корова не собака!":

Народився Дмитро Кузьменко (Кузько Кузякін) 1984 року в місті Житомирі. Малювати вчився у різних студіях і школах, але розуміти намальоване навчився в майстерні скульптора Леонарда Славова, якого і вважає своїм головним учителем.

Має педагогічну (Житомирський державний університет) і журналістську (Львівський національний університет) освіти. Навчався також у магістратурі Вроцлавського університету. Там, на щастя, таки зрозумів, що не зможе все життя присвятити експериментальній фізиці.

У 2014 став стипендіатом програми Міністра культури та національної спадщини Республіки Польща "Gaude Polonia". Свій проєкт реалізовуватиме на базі Варшавської академії мистецтв.

Лауреат міжнародних і всеукраїнських літературних конкурсів ("Коронація слова", "Белая скрижаль", "Смолоскип", "Витоки", премії імені Олександри Кравченко та інших).

Працював редактором дитячих журналів "Пізнайко", "Артек", "Професор Крейд".

Книжки з ілюстраціями Дмитра Кузьменка побачили світ у видавництвах України, Польщі, Росії, Білорусі.

Кандидат у майстри спорту з велосипедного туризму.

Автор книжок «Зубасті задачки», «Росли груші на вербі!», «Кожен може стати принцесою» (2015, у співавторстві з Євгенією Добровою), «Кожен може поцілувати принцесу», «(Я і трамвай + зоопарк)», «Купи слона! Або Великі пригоди маленької Софійки» та «Біла трішки чорна-пречорна книжка», «Історії з чаюванням», «Абобаль→Ябобаль», «щотакематематика?».