Мрія Маляки - Сашко Дерманський

Уривок "Мрія Маляки" з казки "Маляка принцеса Драконії" розповідає про маленьку дівчинку, на ім'я Маляка. Чому Маляка? А все через її вимову в дитинстві, їй важко було вимовити ім'я Марійка. Дівчинка дуже любила все, що пов'язано з принцесами. А ще мріяла хоча б разочок покататися на справжньому драконі. Зі старої енциклопедії вона дізналася, що на далекому острові Комодо живуть майже справжні дракони — варани. Тому збирала гроші на свою майбутню подорож.
Маляка мріяла також щоб у її бабусі було здорове серце, адже через нього, бабуся не може повернутися до своєї улюбленої роботи в школі та учнів, які за нею дуже сумують.

Головна думка уривку "Мрія Маляки": Ніколи не переставайте мріяти! Не забувайте свої дитячі, нехай навіть самі смішні та безглузді мрії. Вони обов'язково зроблять ваш світ набагато яскравішим!

Читати уривок "Мрія Маляки" з казки "Маляка принцеса Драконії" онлайн:

Маляку взагалі-то по-справжньому не так звати. Колись, у дитинстві, Маляку звали Марійкою. А ім’я Маляка до неї просто причепилося.
У дитинстві в Маляки були труднощі з дикцією, тобто з вимовою. І язик не завжди в потрібне місце ставав. Так от.
У дитинстві дорослі часто питали Маляку, як її звати. У дорослих є така дурна звичка: питати в дітей їхні імена. Особливо часто вони запитують чомусь саме тих дітей, котрі мають проблеми з дикцією. От і в Маляки по кілька разів на день питали.
А Маляка їм відповідала. Відповідала вона по-правильному, але виходило не по-правильному: замість «Марійка» в неї виходило «Маляка». Я вже пояснював чому — через труднощі з вимовою. І через язик. Сама Маляка тут узагалі ні при чому.
Ото ж вона так собі відповідала й відповідала. А дорослі — народ довірливий, подумали, що це все серйозно. Тоді й почали називати Маляку Малякою. Попервах мама з татом щось таке пригадували, буцімто називали доньку Марійкою, але скоро й вони звикли.
Тепер Марійкою Маляка тільки зошити підписує, а представляється всім Малякою. Тож знайомтеся — Маляка. А вас як звати? Дуже приємно.
Так ось. Маляка просто марила всім, що хоч якось стосувалося принцес. Навіть драконами. Тільки от принцесою вона мріяла стати, а драконом не дуже. Навіть дуже не хотіла. Але дуже хотіла бодай разок на драконі покататися. Якось Маляка прочитала в грубій енциклопедії, що на далекому острові Комодо живуть майже справжні дракони — величезні ящірки — вара́ни.
Одного разу на Різдво Маляці подарували глиняну скарбничку-кота. Відтоді вона почала кидати туди копійки — збирати на подорож до драконячого острова. Мабуть, уже всі здогадалися, навіщо Маляка хотіла потрапити на Комодо? Правильно — на драконах покататись. Але поки гроші не назбиралися, Маляка драконів просто малювала по всіх усюдах. На полях у зошитах, на шпалерах у своїй кімнаті, на спинці татової курточки. А одного разу навіть на справжній гарматі — крейдою.
Зрозуміло, що на війні Маляка ні разу не була і у війську не служила. Зрозуміло, що не дуже віриться про гармату. Але я не брешу, чесно — малювала дракона на гарматі. Це було в бабусі на роботі. Роботи ж бо всякі на світі бувають, на деяких роботах і гармати трапляються.
На одній з таких робіт працювала Малячина бабуся. В музеї. Колись вона працювала у школі вчителькою. А потім постаріла, й у школі їй сказали, що треба йти на пенсію. Бабуся дуже не хотіла на пенсію, бо дуже любила дітей і навіть потрошечку віддавала їм своє серце. В неї й книжка така улюблена на столі завжди лежала — «Серце віддаю дітям». Бабуся так довго працювала в школі і поділилася своїм добрим серцем зі стількома дітьми, що зрештою їй самій мало що лишилося.
Тим-то виснажене бабусине серце часто боліло.
Школярі теж дуже любили Малячину бабусю і не хотіли відпускати її на пенсію, тому пішли і сказали про це директорові школи. Директор уже мало не лишив бабусю працювати далі, але на радощах вона так розхвилювалася, що довелося викликати швидку допомогу. Коли бабусю виписали з лікарні, до школи її вже не взяли — через стан здоров’я. Тоді бабуся сказала, що все життя була серед людей і тепер не збирається сидіти вдома. Пішла і влаштувалася в музей — квитки продавати. Хоч тут їй було краще, ніж удома, Маляка бачила, що бабуся сумує за школою і за школярами. Як же Маляці хотілося, щоб бабусине серце знову стало здоровим і щоб її знову взяли працювати вчителькою. Але ж як цьому зарадити? Маляка не знала. Вона могла лише мріяти.

Питання до дітей за змістом уривка "Мрія Маляки" з казки "Маляка принцеса Драконії":

— Як звали Маляку у дитинстві?
— З чим в дитинстві у Маляки були труднощі?
— Яка у дорослих була дурна звичка?
— Ким Марійка мріяла стати?
— На чому Марійка мріяла бодай разок покататися?
— Звідки Маляка дізналася про варанів?
— На яке свято Маляці подарували скарбничку-кота?
— Де Маляка малювала драконів?
— На який острів дівчинка хотіла потрапити?
— Де бабуся Маляки працювала?
— Як книжка у бабусі лежала на столі?
— Куди не хотіли школярі відпускати Малячину бабусю?
— За чим бабуся дуже сумувала?

Біографічні відомості автора уривка "Мрія Маляки" з казки "Маляка принцеса Драконії":

Дитячий поет, прозаїк та казкар. Псевдоніми – Сашко Володарський та Назар Діброва. Народився 28 листопада 1976 року в селі Гайворон Володарського району на Київщині. Навчався у Володарській середній школі № 1. За освітою – учитель української та зарубіжної мови та літератури, 1999 року закінчив Київський національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова. Викладає за фахом у Київському технікумі електронних приладів. Одружений, виховує двох доньок – Владиславу (2001) та Злату (2011).

З дитинства пробував писати вірші, часом пише й тепер, однак ставиться до них не так серйозно, як до прози. Перші вірші для малечі опублікував у дитячому журналі "Стежка", де довгий час працював літературним редактором. Сашко Дерманський – автор популярних пригодницьких повістей і казок для дітей, зокрема, дилогії "Чудове Чудовисько", "Царство Яблукарство", "Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська", "Король буків, або Таємниця Смарагдової книги", "Казки Дракона Омелька" та інших. Видав 14 книжок, 1 аудіокнигу та 2 інтерактивні книжки для дітей. Переконаний, що "любов до книжки слід прищеплювати з перших місяців життя. Це завдання батьків, вони мусять читати дитині, читати з нею, читати самим, щоб показувати приклад".