Павло Глазовий "Заморські гості"
Аудіокнига Павло Глазовий гумореска « Заморські гості»
Глазовий Павло Прокопович: "Заморські гості".

Вірш "Заморські гості" Павла Глазового розповідає про те, як туристи з Канади приїхали до України та дуже здивувалися, від почутої ними бездоганної української мови.

Головна думка вірша "Заморські гості": Мова - це головний доказ існування народу та його культури, традицій та історії. Доки існує мова - існує нація. Кожна мова - це родзинка краю, його душа. Адже мова - це зображення думки як однієї людини, так і групи людей, цілої нації. Це визначальна складова національної єдності, яка об'єднує різних за духом людей.
Автор засуджує тих, хто цурається рідної мови.

Гумореска - невеликий художній твір про смішну пригоду або рису в характері людини.

Читати вірш "Заморські гості" повністю онлайн:

Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера:
— Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? —
Козирнув сержант бадьоро.
— Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає.
Здивуванням засвітились
Очі у туриста.
— Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову.
Козирнув сержант і вдруге.
Не дивуйтесь, — каже.
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.

Біографічні відомості автора вірша "Заморські гості":

Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни.

Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ.

Друкуватися почав з 1940 року. Пік популярності поета припав на 1980-ті. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Найвідоміші збірки Павла Глазового – “Великі цяці”, ”Картикатури з натури”, ”Смійтесь, друзі, на здоров’я”, ”Сміхологія". Посібник для всіх, кому любий сміх”.

Павло Глазовий лауреат премії імені Остапа Вишні в 1988 році за книгу «Сміхологія». Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25.

Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.