Кухлик - Павло Глазовий

Рідна мова - це те, що людина має від народження. Це досвід предків, культурне надбання, яке передається з покоління в покоління. Саме тому її потрібно плекати, поважати й цінувати. Берегти рідну мову - означає мати правильну розмовну і письмову мову, гарний словниковий запас та свої прикладом навіювати любов до культури рідного краю іншим.

Павло Глазовий не тільки був відомим поетом та сатириком, але ще й справжнім патріотом своєї Батьківщини. А через гумористичний зміст своїх творів, він заохочує всіх любити, шанувати та розмовляти державною мовою. Українська мова - генний код кожного українця!

"Мова – духовне багатство народу. Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити". Василь Сухомлинський

Читати вірш "Кухлик" повністю онлайн:

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

Біографічні відомості автора вірша "Кухлик":

Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни.

Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ.

Друкуватися почав з 1940 року. Пік популярності поета припав на 1980-ті. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Найвідоміші збірки Павла Глазового – “Великі цяці”, ”Картикатури з натури”, ”Смійтесь, друзі, на здоров’я”, ”Сміхологія". Посібник для всіх, кому любий сміх”.

Павло Глазовий лауреат премії імені Остапа Вишні в 1988 році за книгу «Сміхологія». Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25.

Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.