Реве та стогне Дніпр широкий - Тарас Шевченко

Вірш "Реве та стогне Дніпр широкий" Тараса Шевченка зображує всю красу та могутність річки Дніпра, яка є символом історії наших пращурів. У творі Шевченко передав читачам певну тривогу та страх перед міццю природної сили. Адже для поета річка Дніпро - це уособлення рідного краю та українського народу, тому він і зображує його, як могутню водну стихію, якій підвладно все.

Нині відомі рядки вірша "Реве та стогне Дніпр широкий" покладені на музику композитора Данила Крижанівського.

Цікаво знати: Дніпро - найбільша річка України та четверта за довжиною в Європі. Вона є не тільки помешканням для понад 70 видів риб, але й слугує головним джерелом постачання води в Україні. Велику роль грає використання вод широкого Дніпра: він забезпечує мільйони людей питною водою, слугує для водозабезпечення промислових підприємств та зволожує сотні тисяч гектарів посушливих земель.

Читати вірш "Реве та стогне Дніпр широкий" повністю онлайн:

Реве та стогне Дніпр широкий,
сердитий вітер завива,
додолу верби гне високі,
горами хвилю підійма.

І блідний місяць на ту пору
із хмари де-де виглядав,
неначе човен в синім морі,
то виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,
ніхто нігде не гомонів,
сичі в гаю перекликались,
та ясен раз у раз скрипів.

Біографічні відомості автора вірша "Реве та стогне Дніпр широкий":

Тарас Григорович Шевченко з'явився на світ в березні 1814 року в невеликому селищі Моринці, що розташовувалося в Черкаській області. Батько письменника був простим кріпаком. Всього в родині було семеро дітей, серед яких чотири доньки та троє синів.

Все дитинство Шевченко проводить у своєму селищі, а також в селі, яке входило у володіння генерал-лейтенанта Енгельгардта. З самого дитинства майбутній Кобзар виявляв інтерес до творчості. Коли Тарасу виповнилося вісім – він пішов служити до місцевого священника, де таємно навчався грамоті.

Трохи пізніше Тараса забирають прислугою свого поміщика. Спочатку Тарас ніс службу кухарем, а далі козаком. Поміщик відразу взяв до уваги пристрасть і талант юного Шевченка до живопису, і бажаючи мати художника при своєму дворі, відправив його на навчання. Півтора року юнак навчався у великого художника портретиста Яна Рустема.

У 1831 році разом з поміщиком Тарас переїжджає до Санкт-Петербурга, де продовжує своє навчання у майстра Ширяєва. Саме завдяки Ширяєву Шевченко зміг познайомитися з Ермітажем та Літнім садом, а також з Жуковським і Брюлловим, які пізніше зіграють важливу роль в його звільненні. Варто відзначити, що саме талант від Бога був тому причиною.

У 24 роки Тарас Григорович зміг звільнитись від кріпосного права, завдяки вище згаданим Жуковському та Брюллову, які зібрали на аукціоні дві тисячі п'ятсот рублів, а потім викупили юнака з кріпацтва.

Звільнившись від всіх кріпосних обов'язків Шевченко продовжив навчання в Академії мистецтв, де паралельно з вивченням живопису зацікавився літературою. Уже в той час вийшла перша збірка - «Кобзар». У 1844 році, після закінчення навчання, Тарас повернувся до Києва, і влаштувався в комісію з розгляду старих актів художником. 

У 1846 році Шевченко вступив до Кирило-Мефодіївського братства, де пише свій революційний збірник «3 роки», за який в 1847 році Тараса Григоровича заарештували. Його відправили в Орську Фортецю солдатом, якому Микола I заборонив писати і малювати. Не зважаючи на заборону, Кобзар тишком продовжив малювати та писати.

Уже в 1848 році Тараса включили в експедицію по дослідженню Аральського моря художником, де Кобзар писав портрети й пейзажі. В експедиції на гори Каратау Шевченко продовжив писати картини й повісті.

У 1857 році Шевченко повернувся в Україну, завдяки графу Толстому та його дружині. Постійне перебування в Україні Кобзарю було заборонено, і через деякий час, під наглядом поліції, Шевченко вирішив повернутися до Санкт-Петербурга. Здоров'я поета після заслання значно ослабло, і свій сорок сьомий день народження він зустрічає тяжкохворим.

На наступний день після дня народження у 1861 році Тарас Григорович Шевченко помирає. Смерть прийшла до Кобзаря далеко від Батьківщини — в Санкт-Петербурзі, де він був похований на Смоленському кладовищі. На прохання в заповіті прах Шевченка було перевезено в Україну, на Тарасову гору.

За своє коротке життя Тарас Шевченко зробив неоціненний внесок у розвиток української культури, залишивши спадщину в літературі й художньому світі. Творчість Шевченка – це тисячі картин та творів, які знайдуть відклик в кожному серці. Творчість великого Кобзаря переведено на сто мов всього світу, включаючи японську, арабську та корейську. Нині Тарас Григорович Шевченко — одне з найголовніших надбань українського народу.