В Сухомлинський "Усмішка"

Тобі також приємно бачити усміхнене обличчя? Чути ласкаві до себе слова? Після яких хочеться співати та ділитися з оточенням своїм піднесеним настроєм. Сміх поєднує людей, зближує, робить їх добрішими. Щирий сміх продовжує життя, адже вчені довели, що сміхотерапія - найкращі ліки!

Цікаве та повчальне оповідання "Усмішка" Василя Сухомлинського розповідає про маленьку дівчинку, яка бігла за метеликом та раділа життю. Аж раптом вона зустріла діда, який був не дуже доброзичливий, нахмурений та злий на вигляд. Дівчинка вирішила подарувати йому усмішку, щоб і вона з'явилась у діда на обличчі. Але цього не сталося, тож вона заплакала. Вмить світ обернувся для неї сірим та злим. Аж ось на зустріч маленькій дівчинці йшла бабуся, яка щиро-прещиро їй усміхнулась. Й світ дівчинки знову заграв яскравими барвами.

Автор схвалює такі людські риси, які притаманні рисам маленької дівчинки, такі як: доброзичливість, людяність та повагу до живого. Василь Сухомлинський також засуджує риси діда: насупленість, непривітність, зневагу до оточення.

1 квітня у світі відзначають день сміху та жартів. Тож смійтеся більше, всім серцем, щиро і дзвінко й ніколи не скупіться на усмішку!

Головна думка оповідання "Усмішка": Даруйте людям усмішку, й світ стане добрішим!

Читати оповідання "Усмішка" повністю онлайн:

Був травневий сонячний ранок. На зелених луках, що починалися зараз же за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок.
Цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. У неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. Вона почимчикувала зеленими луками. 
Побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку.
Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. Він летів повагом, не поспішаючи.
Коли це дівчинка побачила діда. Він ішов їй назустріч. Погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах — злість. Дівчинка несла назустріч дідові усмішку. 
Вона сподівалася: ось зараз і він усміхнеться. Невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним? 
Уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: “Усміхніться й ви, дідусю!”
Та дід не усміхнувся. Погляд його залишався похмурий, брови — насуплені, очі — злі.
Страх оволодів серцем дівчинки. Усмішка погасла на її лиці. І тої ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. Зелений луг посірів. 
Жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитнеє небо стало бліде, а срібна пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре.
Дівчинка заплакала. За хвилину дід уже був далеко. Вона бачила тепер його спину, але й спина здавалася їй злою і непривітною.
Дівчинка йшла собі луками далі, її серце затремтіло, коли вона побачила — знову назустріч хтось іде. Придивляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає, дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. Бабуся усміхнулась. 
І така була добра та щира її усмішка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись усякими барвами. 
Мов маленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли й джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.
Дівчинка усміхнулася, перед її очима знову затремтіли барвисті крильця метелика. 
Вона пішла за метеликом, а бабуся спинилась на хвилинку і, дивлячись їй услід, щось тихо прошепотіла.

Питання до дітей за змістом оповідання "Усмішка":

— В якому місяці відбувалася подія?
— Хто грав на срібних струнах у блакитному небі?
— Які очі були у дівчинки?
— Чому стало радісно дівчинці?
— Якими були очі у дідуся?
— Чому заплакала дівчинка?
— Чому дівчинка побачила навколо себе яскраві кольори?
— Чого вчить тебе цей твір?

Біографічні відомості автора оповідання "Усмішка":

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кропивницька обл.) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство і юність. Він вчився в рідному селі у школі та в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука.

Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.

У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови й літератури в Онуфріївській середній школі.

У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року.

9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи.

У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи та працює, а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер.