Сміх для всіх - Микола Сингаївський

Сміх - джерело життєвої енергії. Є в нашому житті такі явища, без яких людське існування уявити практично неможливо. Звичайно, одним з таких явищ є сміх. Кожен з нас на власному прикладі може переконатися в тому, наскільки приємним стає життя, якщо в ньому є над чим посміятися і чому порадіти.

Не дарма люди кажуть, що сміх продовжує людське життя. Це дійсно так. Сміх корисний для тіла людини. Кожен з нас може згадати, наскільки підіймався тонус його власного тіла, наскільки краще ставало йому на душі, і як добре він проводив час, коли сміявся. Звичайно, все це позначається на здоров'ї людини. Наукові дослідження вже довели, що чим більше людина за життя сміється, тим довше вона живе.

Вірш "Сміх для всіх" Миколи Сингаївського розповідає про те, що веселого, доброго сміху вистачить для всіх.

Читати вірш "Сміх для всіх" повністю онлайн:

Наш дідусь, немов на втіху,
Нам приніс торбину сміху.

Сміх сміється:
— Хи-хи-хи,
Не сумуйте, дітлахи.

В цій сатиновій торбинці,
Всім малятам — по смішинці.

Є слухняним, роботящим,
І неробам, і ледащим.

Сміх — з усмішкою, та сміло
Завжди робить своє діло.

Вийду з ледарем гуляти —
Буду сміхом дошкуляти.

А базік і брехунців
Гарно смикну за штанці.

До лукавих та упертих
Буду я також відвертим.

Й до зазнайків доберуся,
Бо нікого не боюся.

Я веселий, добрий сміх —
Сміху вистачить для всіх.

Біографічні відомості автора вірша "Сміх для всіх":

Сингаївський Микола Федорович народився 12 листопада 1936 року, в родині хліборобів, на Поліссі у невеличкому селі Шатрище Коростенського району Житомирської області.

Друкуватись почав ще навчаючись у школі.

Навчаючись у Київському університеті, позаштатно працював у редакціях різних газет. По закінченні ВНЗ працював завідувачем відділу поезії «Літературної України», заступником директора Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, завідувач відділу літератури та мистецтва журналу «Ранок». Упродовж багатьох років — головним редактором журналу «Піонерія».

Перші твори друкувались у районній газеті «Радянське Полісся» та в обласній «Радянська Житомирщина». Пізніше в газеті з’явилась добірка віршів із напутнім словом Максима Рильського.

У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся Михайло Панасович Стельмах. Відтоді прийшло до читача понад сорок книжок — поетичних і прозових, з них — половина для дітей. У 1968 році поетичні книги «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка.

За книги «Вогневиця» і «Поступ» Сингаївський ушанований званням лауреата Республіканської комсомольської премії імені М. Островського. Багато мелодій, написаних на вірші поета, стали «співучими» серед людей: «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього жанру. Микола Сингаївський багато подорожував.

Об’їхав весь колишній Радянський Союз — від смерекових Карпат до сяйнистих і туманних Курильських островів, під палючої Кушки до засніженого Мурманська.

Помер 22 лютого 2013 року.