Тонкий і товстий - Антон Чехов

Оповідання "Товстий і тонкий" Антона Чехова розповідає про випадкову зустріч двох друзів дитинства. Але щасливий момент зустрічі зіпсувала соціальна нерівність, яка відділяла головних героїв.

Герої оповідання - два шкільних приятелі, які випадково зустрічаються на вокзалі. Зустріч виявляється щирою і радісною, добре видно, що обом дуже приємно було зустріти один одного та згадати шкільні роки.
Але дуже скоро з'ясовується, що тонкий нічого не досяг в житті, в порівнянні з товстим, який став таємним радником.

І відразу настрій зустрічі змінюється. Щирість і приязнь поступаються місцем лестощам та підлабузництву. Тонкий вже не бачить в товстому товариша по дитячих іграх. Він для нього вже не друг, а людина, від якої залежить його доля. Товстий намагається напоумити тонкого, але тонкий все одно співає одну й ту ж саму пісню.

Автор висміює підлабузництво, приниження людини як особистості, розкриває негативні явища суспільного життя того періоду.

Головна думка оповідання "Тонкий і товстий": Справжня дружба не терпить лицемірства і лестощів.

Читати оповідання "Тонкий і товстий" повністю онлайн:

На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один товстий, другий тонкий. Товстий щойно пообідав на вокзалі, і його губи лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флер-д'оранжем. А тонкий щойно зійшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою і кофейною гущею. З-за його спини визирала худенька жінка з довгим підборіддям — його дружина, і високий гімназист з примруженим оком — його син.

— Порфирій! — вигукнув товстий, угледівши тонкого.— Чи ти це? Голубчику мій! Скільки зим, скільки літ!

— Матінко! — здивувався тонкий.— Миша! Друг дитинства! Звідки ти взявся?

Приятелі тричі поцілувалися і дивилися один на одного очима, повними сліз. Обидва були приємно здивовані.

— Любий мій! — почав тонкий після поцілунків.— От не чекав! От сюрприз! Ну, та глянь же на мене гарненько! Такий же красунь, як і був! Такий же душечка і чепурун! Ах, ти, господи! Ну, як же ти? Багатий? Одружений? Я вже одружений, як бачиш... Це ось моя дружина, Луїза, уроджена Ванценбах... лютеранка... А це мій Нафанаїл, учень третього класу. Це, Нафаня, друг мого дитинства! В гімназії разом учились!

Нафанаїл трохи подумав і зняв шапку.

— В гімназії разом учились! — продовжував тонкий.— Пам'ятаєш, як тебе дражнили? Тебе дражнили Геростратом1 за те, що ти казенну книжку цигаркою пропалив, а мене Ефіальтом2 за те, що я ябедничати любив. Хо-хо... Дітьми були! Не бійся, Нафаня! Підійди до нього ближче... А це моя дружина, уроджена Ванценбах... лютеранка...

Нафанаїл трохи подумав і сховався за батькову спину.

— Ну, як живеш, друже? — спитав товстий, захоплено дивлячись на друга.— Служиш де? Дослужився?

— Служу, милий мій! Колезьким асесором уже другий рік, і Станіслава маю. Платня погана... ну, та бог з нею! Дружина уроки музики дає, я портсигари приватно з дерева роблю. Чудові портсигари! По карбованцю за штуку продаю. Якщо ж хто бере десять штук і більше, тому, розумієш, знижка. Перебиваємось сяк-так. Служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником по тому ж відомству... Тут буду служити. Ну, а ти як? Либонь уже статський? Га?

— Ні, голубе мій, бери вище,— сказав товстий.— Я вже до таємного дослужився... Дві звізди маю...

Тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. Сам він зіщулився, згорбився, звузився... Його чемодани, клунки і коробки стиснулись, поморщились... Довге підборіддя дружини стало ще довшим; Нафанаїл витягся струнко і застебнув усі ґудзички свого мундира...

— Я, ваше превосходительство... Дуже приємно! Друг, можна сказати, дитинства, і раптом вийшли в такі вельможі! Хи-хи.

— Ну, годі! — поморщився товстий.— Навіщо цей тон? Ми з тобою друзі дитинства — і до чого тут це чинопочитання!

— Та як же ж... Що ви...— захихикав тонкий, ще більше зіщулившись.— Милостива увага вашого превосходительства... ніби життєдайна волога... Це ось, ваше превосходительство, син мій Нафанаїл... дружина Луїза, лютеранка, певним чином...

Товстий хотів було заперечити щось, але на обличчі тонкого було стільки благоговіння, солодкуватості і шанобливої кислоти, що таємного радника занудило. Він одвернувся від тонкого і простяг йому на прощання руку.

Тонкий потиснув три пальці, уклонився всім тулубом і захихикав, мов китаєць: "Хи-хи-хи". Дружина посміхнулася. Нафанаїл шаркнув ногою і впустив картуза. Всі троє були приємно вражені.

Читати оповідання "Тонкий і товстий" скорочено онлайн:

На вокзалі зустрілися два приятелі: один товстий, другий тонкий. Товстий щойно пообідав на вокзалі, а тонкий щойно зійшов з потяга. З ним були дружина та син-гімназист.

Товстий, побачивши тонкого, впізнав у ньому шкільного товариша. Він радісно привітався. Тонкий також був радий побачити давнього приятеля. Він почав весело розповідати про своє життя. Пригадував шкільні роки та їхні розваги. У дитинстві товстого дражнили Беростратом — за те, що він казенну книжку цигаркою пропалив, а тонкого — Ефіальтом, за те, що він любив ябедничати.

Потім він спитав, як живе товстий: чи одружений, де служить. Сам розповів, що служить вже два роки колезьким асесором та робить приватно портсигари з дерева. Дружина дає уроки музики, а син навчається у третьому класі.

Тоді товстий сказав, що він вже дослужився до таємного радника. Має дві зірки.

Тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. Сам він зіщулився, згорбився, звузився... Його валізи, клунки і коробки стиснулись, поморщились... Довге підборіддя дружини стало ще довшим; Нафанаїл витягся струнко, застібнув усі ґудзички свого мундира...

"Я, ваше ясновельможність... Дуже приємно! — запинаючись, мовив він. — Друг, можна сказати, дитинства, і раптом вийшли в такі вельможі! Хи-хи".

Товстий почав казати, що між друзями таке чиношанування зайве. Та тонкий вже нічого не чув, постійно повторюючи: "Та як же ж... Що ви... Милостива увага вашого превосходительства... ніби життєдайна волога... Це ось, ваше превосходительство, син мій Нафанаїл... дружина Луїза, лютеранка, певним чином..." На обличчі тонкого було стільки благоговіння, солодкуватості і шанобливої кислоти, що таємного радника занудило. Він одвернувся від тонкого і простяг йому на прощання руку. Тонкий потиснув три пальці, уклонився всім тулубом і захихикав, мов китаєць: "Хи-хи-хи". Дружина посміхнулася. Нафанаїл шаркнув ногою і впустив картуза. Всі троє були приємно вражені.

Короткий переказ твору "Товстий і тонкий":

На залізниці зустрічаються два друга, які не бачилися з часів студентства. Обидва дуже раді один одному і навіть розплакалися. Товстий, Михайло, став розпитувати товариша про його життя. Тонкий, Порфирій, був не один, а з худою дружиною і дитиною. Він почав розхвалювати дружину і сина, згадувати часи навчання в гімназії, розповів про свою роботу чиновником, звання невелике, але їм вистачає, дружина викладає музику, а сам він у вільний час виготовляє портсигари і продає, живуть добре. Нарешті, він запитує, як живе Михайло, одружений, має дітей, де служить. Товстий відповідає, що дослужився до другої зірки. Тут тонкий змінюється в обличчі, переходить на «ви» і починає підлабузнюватися. Товстий відчуває неприязнь і прощається з подружжям.

Висновок за змістом твору "Товстий і тонкий":

Товстий був щиро радий своєму давньому другові і цікавився його життям, не бувши зарозумілим через поважну посаду. А тонкий відчував себе впевнено, поки не дізнався, що його друг вищий за нього за званням, а потім показав свою справжню натуру - підлесника і лицеміра. Дружба не терпить таких речей.

Питання до дітей за змістом оповідання "Товстий і тонкий":

— В якому місті зустріли двоє друзів в оповіданні "Товстий і тонкий"?
— Від кого пахло шинкою і кавовою гущею?
— Як звали тонкого?
— Через що товстого дражнили в гімназії Геростратом?
— Які слова тонкий повторив декілька разів?
— Скільки років тонкий служить колезьким асесором?
— Хто має "дві звізди"?
— Після чого тонкий "раптом зблід, скам'янів...зіщулився, згорбився"?
— Що  автор висміює у творі?
— Що спільного в тонкого й товстого?
— Як товстий попрощався з тонким?

Біографічні відомості автора оповідання "Тонкий і товстий":

Народився Антон Чехов 17 [29] січня 1860 в Таганрозі в сім’ї купця. В сім’ї Чехових було семеро дітей.

Навчання проходило в грецькій школі-гімназії, що була однією з найпрестижніших. Почав там писати перші оповідання.

1879 року  він вступив до університету Москви на медичний факультет. Протягом усього навчання Чехову доводилося всіляко підробляти: він був репетитором, співпрацював з журналами, писав гуморески.

Розповіді Чехова були вперше видані книгою в 1884 році («Казки Мельпомени»). На творчість Чехова того періоду значний вплив зробили твори Л. Толстого. Після закінчення інституту займається лікарською практикою.

Потім Чехов здійснив довгу подорож на Сахалін. Там письменник вивчав життя засланців. Твори Чехова «На засланні», «Острів Сахалін», «Палата № 6» відбивають його враження про поїздку.

1892 року Чехов купує помістя в Меліхово, веде громадську діяльність, допомагає людям. У той час були написані п’єси Чехова «Вишневий сад», «Три сестри». Твори Чехова «Чайка», «Дядя Ваня» також є одними з найвидатніших.

Потім у Чехова різко загострився туберкульозний процес і він переїжджає до Ялти, де у нього в гостях бувають Л. Толстой, Купрін, Бунін, Левітан, Горький.

Твори Чехова виходять двома томами в 1899-1902, а також 1903 роках.

Влітку 1904-го через загострення хвороби письменник їде до Німеччини (курорт Баденвайлер) для проходження лікування, де 2 [15] липня 1904 помирає.