Квіткові сни - Анатолій Костецький

Весну люблять зазвичай, за те, що вона дарує найкрасивіші та найніжніші квіти. Весняні квіти особливі, їх не порівняти з осінніми хризантемами, літніми жоржинами, строкатими айстрами або витонченими трояндами. Весняні квіти насичені талою водою, вони беруть свою силу з пробудженої землі. Їх листочки мають соковито-зелене забарвлення, ніби вбрання, яке подарувала дівчина-весна.

А якими чудовими та незабутніми ароматами нагороджує нас весна за те, що ми з нетерпінням її чекаємо. І особливо приємно пахнуть весняні квіти для тих, хто їх не рве, а милується!

Вірш "Квіткові сни" Анатолія Костецького розповідає про різноманітні, весняні квіти, яким сняться кольорові сни. Вони пахнуть та цвітуть, для всіх навкруг.

Читати вірш "Квіткові сни" повністю онлайн:

Кожній квітці навесні
Сняться кольорові сни.
Кульбабі сняться золоті,
Тюльпану – сни червоні,
І дуже-дуже голубі –
Дзвіночку лісовому,
Бузку – бузкові сняться сни,
Волошці – волошкові,
Ромашці – білі від роси,
Фіалці – фіалкові.
А вранці прокидаються
Квітки і там, і тут.
І райдужними зграйками
Для всіх навкруг цвітуть.

Біографічні відомості автора вірша "Квіткові сни":

Анатолій Костецький письменник — працьовитий, талановитий, цікавий, несподіваний, зі своїм власним баченням світу, високою поетичною культурою.

Своїми книжками А.Костецький вибудував для дітей ціле місто, яке заселив меткими, балакучими, непосидющими, закоханими та ніжними хлопчаками й дівчатками. Діти в його творах не ахають, не охають, а живуть, сумніваються, переймаються. Вони люблять усе навколо — квіти та солодощі, небо та дядька двірника. Люблять крутнути хвіст Мурка та смикнути за кіску Наталку. І ще одна дуже важлива властивість поезії Анатолія Георгійовича — сюжетність віршів. Кожен з них — це невелике оповідання, новела, подекуди дитяча притча. А там, де є сюжет, — є герої, їхні вболівання, радощі й прикрощі. Є велика робота душі маленької людини.

А.Костецький — один із чільних співців шкільної вольності. Рідкісно поєднуються в нього вагома сатира з цілющою батьківською усмішкою. Як у вірші "Бюро знахідок". В цьому нечуваному досі "бюро" до пори, до часу зберігаються рідкісні речі: давно загублена совість, людська чемність та дружба. Все з цих коштовних речей можна взяти назад. Окрім втраченого, марно загубленого часу.

Рідна природа справляє свято у багатьох віршах поета. Правда, природа у поезіях А.Костецького поняття дещо ширше. Це радість життя, однаково притаманна рослині, тварині, людині. У багатьох віршах поета постійно "дзижчать" трудівники літа бджоли та джмелі: "Джміль про сонечко гуде" (перша книжка автора), "Розквітнув сад", "Мрія". Єдність дитинства з природою утверджує і вірш "Лісова таємниця". Юний герой несе з лісу "не гілки, а шелест листя, не квітки, а їх красу".

Пише Костецький і прозові твори "Постукай у моє вікно", "Все — як насправді", "Мінімакс — кишеньковий дракон, або День без батьків" та ін. Багато у письменника казок, які дуже цікаві та популярні: "Бабусині казки", "Страшна таємниця" та ін.

Народився майбутній письменник 6 грудня 1948 року у Києві в сім'ї вчителів. У п'ять років міг сам читати та писати, навчився грати в шахи та плавати. Відтоді не розлучається зі спортом, книгою та пером. Після школи навчався в технікумі радіоелектроніки, згодом закінчив факультет кібернетики Київського університету ім.Т.Г.Шевченка. Твори письменника перекладаються багатьма мовами. Поет і сам чимало часу віддає перекладам з англійської, німецької, деяких слов'янських мов. Він є також автором статей з питань теорії, історії та критики дитячої літератури. Живе Анатолій Костецький в Києві.