Казка В.Сухомлинського "Моя мама пахне хлібом!"

Коротеньке, але водночас дуже цікаве оповідання Василя Сухомлинського "Моя мам пахне хлібом" розповідає про те, як двоє хлопчиків, на ім'я Толя й Коля познайомились в садочку та розповідали одне одному про те, де працюють їхні мами. Мама Колі працює лікарем. Це дуже важлива та відповідальна професія, адже без неї всі люди б хворіли. Мама Толі працює пекарем. Вона пече хліб. Пекар - важлива та дуже потрібна професія, адже без хліба немає життя.

Головна думка оповідання "Моя мама пахне хлібом": В незалежності від того, ким та де працює мама, перш за все вона МАМА, і без неї не міг би ніхто жити.

Читати оповідання "Моя мама пахне хлібом" повністю онлайн:

Одного дня в дитячий садок привели двох новачків — п'ятирічних хлопчиків Толю й Колю. Їх привели мами. Хлопчики познайомились. Толя запитує Колю:
—  Де працює твоя мама?
—  А хіба ти не знаєш? — здивувався Коля,— Вона ж пахне ліками.  Моя мама — лікар. Захворіє людина — мама вилікує. Без лікаря люди не могли б жити. А твоя мама де працює?
—  А хіба ти не знаєш? — здивувався Толя. — Вона ж так пахне хлібом. Моя мама — пекар. Вона годує людей. Без хліба не міг би ніхто жити.
—  І лікар? — запитав здивовано Коля.
—  І лікар не міг би,— з гордістю сказав Толя.

Питання до дітей за змістом оповідання "Моя мама пахне хлібом":

— Як називається оповідання?
— Як звали хлопчиків?
— Про що запитали одне в одного хлопчики?
— Ким працює матуся Миколки? Як він про це розповідає?
— Що відповів на це Толя?

Біографічні відомості автора оповідання "Моя мама пахне хлібом":

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кропивницька обл.) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство і юність. Він вчився в рідному селі у школі та в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука.

Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.

У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови й літератури в Онуфріївській середній школі.

У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року.

9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи.

У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи та працює, а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер.