Двоє приятелів і ведмідь (Савченко, 4 кл.) – Езоп
Езоп "Двоє приятелів і ведмідь"🐻 4 клас Літературне читання Савченко О.

Байка "Двоє приятелів і ведмідь" відомого байкаря Езопа розповідає історію про те, як двоє друзів рятувались від лісового хижака.

Мораль байки "Двоє приятелів і ведмідь": Друзі пізнаються в біді.

"Друзі пізнаються в біді" - прислів'я, яке точно знають всі. Друзів є багато, але тільки в скрутну хвилину дізнаєшся, хто тобі дійсно друг.
Мало кому відомо, що найнадійніші друзі пізнаються не тільки в біді, але й в радості. Якщо ви досягли великого успіху в якій-небудь справі, то багато хто стане вам заздрити, і тільки справжній друг щиро радітиме разом з вами.

Тож коли приходить біда, її не потрібно боятися, адже вона сильніше всього на світі.

Байка "Двоє приятелів і ведмідь" засуджує боягузтво та егоїзм, і водночас схвалює кмітливість та тямущість.

Читати байку "Двоє приятелів і ведмідь" повністю онлайн:

Двом приятелям випало одного разу йти вкупі з села до міста. Дорога пролягала через густий ліс.

— А чи не спіткає нас яке лихо в путі? — питає один. — Ану ж нападе дикий звір?

— Нема чого боятися. Коли що й трапиться — нас двоє, будь-кому дамо відсіч.

Невдовзі дісталися приятелі лісу й пішли попід високими деревами. Аж раптом звідки не візьметься ведмідь. Один з приятелів, ледве його забачивши, кинувся до високого дерева і вмить видерся під самісінький вершечок. Він знав — ведмідь високо не вилізе.

Другий ішов трохи позаду й розглядався по боках. А коли помітив звіра, було вже пізно. Видиратися на дерево — марна справа, ведмідь наздожене. Треба придумати щось інше. І чоловік упав додолу та прикинувся неживим, бо знав — ведмідь ніколи не чіпає мертвого.

Ведмідь підійшов і вгледів його. Тихенько нахилився над головою. Чоловік затамував подих. Обнюхав його ведмідь, бачить — не дихає, то й подумав, що мертвий. Ведмідь і подався своєю дорогою.

Підвівся чоловік, нажаханий, блідий, не вірячи самому собі, що врятувався від ведмежих обіймів.

А приятель усе те бачив з дерева і коли оговтався, зліз із дерева, підійшов та й каже:

— Коли б ти знав, як злякався я за тебе! Дуже радий, що ти врятувався, братику мій! Ну, а тепер розкажи, що тобі шептав на вухо бурмило, коли нахилився до тебе? Цікаво послухати!

— Сказав, щоб я ніколи не ходив нікуди з приятелями, які в скруті кидають мене самого і чимдуж тікають, рятуючи власну шкуру.

— Отак і сказав? — засміявшися, здивувався приятель. — Ти ба, який розумний!

— Отак. І він має слушність, бо друзі пізнаються в біді.

Питання до дітей за змістом байки "Двоє приятелів і ведмідь":

— До якого жанру відноситься твір?
— Хто автор твору?
— Хто головні герої?
— Куди йшли приятелі?
— Через що пролягала дорога?
— Кого зустріли приятелі?
— Що зробив перший приятель, коли побачив ведмедя?
— Що зробив другий приятель, коли побачив ведмедя?
— Чи можна головних героїв байки вважати справжніми друзями?
— Які риси характеру засуджуються в байці?
— Які слова з байки стали прислів'ям?

Біографічні відомості автора байки "Двоє приятелів і ведмідь":

Езоп – напівміфічний давньогрецький байкар, який жив в VI столітті до н. е. Його вважають основоположником жанру байки; по його імені названа алегорична манера вираження думок, якою користуються до наших днів, – езопова мова.

Сьогодні достеменно невідомо, існував насправді такий автор байок або ж вони належали різним особам, а образ Езопа – збірний. Відомості про його біографію носять найчастіше суперечливий і історично не підтверджений характер. Вперше про Езопа згадує Геродот. За його версією, Езоп служив рабом, а його паном був Іадмона з острова Самос, який пізніше дарував йому свободу. Жив він, коли правив єгипетський цар Амасис, тобто в 570-526 рр. до н. е. Його вбили дельфійці, за що нащадки Іадмона отримали згодом викуп.

Батьківщиною Езопа переказ називає Фрігию (Мала Азія). Згідно з деякими даними, Езоп був при дворі царя Лідії Креза.

Основна фабула біографії Езопа виникла до кінця IV ст. до н. е. і знайшла втілення відразу в кількох редакціях «Життєписи Езопа», написаного народною мовою. Якщо ранні автори нічого не говорили про особливості зовнішності байкаря, то в «Життєписі» Езоп фігурує як горбатий виродок, але разом з тим дотепник і великий мудрець, якому нічого не варто обвести навколо пальця господаря і представників вищого стану. Про байки Езопа в цій версії навіть не згадується.

Якщо в стародавньому світі ніхто не ставив під сумнів історичність особистості байкаря, то в XVI ст. Лютер вперше відкрив в даному питанні дискусію. Ряд дослідників в XVIII та XIX ст. говорили про легендарність і міфічність образу; в столітті XX думки розділилися; деякі автори стверджували, що історичний прототип Езопа цілком міг існувати.

Хоч би що там було, Езоп вважається автором понад чотири сотні байок, викладених прозою. Швидше за все, протягом довгого часу вони передавалися в усному вигляді. У IV-III ст. до н. е. було складено 10 книг байок Деметрієм Фалескім, однак після IX ст. н. е. цей звід був втрачений. Езопівські байки, головними персонажами яких в переважній більшості випадків були тварини, стали найбагатшим джерелом для запозичення сюжетів байкарями наступних часів. Зокрема, вони служили джерелами натхнення для Ж. Лафонтена, Г. Лессінга, І.А. Крилова.