Яссочин садок - Наталя Забіла

Оповідання "Яссочин садок" відомої української поетеси Наталі Забілої, розповідає про те, як маленька дівчинка, на ім'я Яся не пішла в садочок, бо застудилась, коли ліпила снігову бабу.

Мамі й таткові треба було їхати на роботу, але маленька Яся не сумувала, а чемно залишилася дома гратись сама. В дома дівчинка влаштувала свій власний дитсадок, де замість дітей були іграшки, за вихователя була Яся, а будинок був із татових книжок.

Прочитавши дитяче оповідання "Яссочин садок" напевно кожна дитина згадає себе. А якщо ні, то запропонуйте такий варіант гри, і він їй неодмінно сподобається.

Читати оповідання "Яссочин садок" повністю онлайн:

За вікном сьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде, в дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде.

Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира. Застудилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора.

На роботу вже поїхав тато, мама вийшла — й довго щось не чуть...

Може, Яся буде сумувати? Може, слізки рясно потечуть?

Ні! Ясюня не така вдалася! — в неї досить іграшок, ляльок. У своїй кімнаті наша Яся улаштує власний дитсадок.

Діти будуть — лялька та ведмедик, та конячка сіра без сідла, і собачка Бум, така кумедна, що угору вухо підвела.

Ще Ясюня посадила й кішку. А вона стрибнула у куток!..

— Ну й сиди собі сама під ліжком, не візьму тебе у дитсадок!

От усі в кутку біля канапи посідали.

— Тихо, не шуміть! А чому в ведмедя чорні лапи? Мабуть, вранці їх забув помить? Зараз я будинок вам збудую із великих татових книжок і обідом добрим нагодую — дам цукерки вам і пиріжок... А тоді візьму цікаву книжку, покажу своє знайоме "о"!

Яся певна, що ведмедик Мишка хоче знати літери давно.

Потім Яся хусточку розстеле на вовнянім теплім килимку.

— Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дитсадку!

У куточку сплять слухняні діти: і ведмедик з лялькою, і кінь. За віконцем виє вітер, вітер, а в кімнатці тиша і теплінь.

От і мама двері відчинила і на руки Ясю підійма.

— Ой, яка ж у мене доня мила, що так добре грається сама!

Питання до дітей за змістом оповідання "Яссочин садок":

— У яку пору року Яся організувала власний дитсадочок?
— Чому Яся не пішла у дитсадок?
— Яка іграшка не опинилась у власному дитячому садочку Ясочки?
— Хто був неслухняним у садочку і опинився під ліжком?
— У кого були чорні лапи? Хто вранці їх забув помить? 
— Яку голосну літеру Яся показувала відвідувачам свого дитячого садочка?
— З чого Яся збудувала будинок для діточок у власному дитячому садочку?
— Що було на обід у Ясоччиному садочку?
— Хто, за переконанням Ясі, хоче знати літери давно?
— Хто увійшов до кімнатки, де була тиша і теплінь, та взяв Ясю на руки?

Біографічні відомості автора оповідання "Яссочин садок":

Можна багато говорити про відому українську письменницю Наталю Забілу. І, напевно, в кожному домі, де цінять творчість, не раз лунали рядки з її творів. Вірші та казки видатної української дитячої письменниці, інтерес до яких не згасає з плином часу. Щирі, ніжні, жартівливі, вони пройняті безмежною любов'ю до «малят і звірят», до природи рідного краю. Для батьків, вихователів та маленьких розумників.

Наталя Львівна Забіла (5 березня 1903, Санкт-Петербург — 6 лютого 1985, Київ) — українська письменниця, поетеса, українська дитяча письменниця, перекладач із польської, французької та російської; яка надрукувала понад 200 книг, понад 5 мільйонів примірників; перший лауреат літературної премії ім. Лесі Українки (1972 р.)

Народилася у дворянській родині з великими мистецькими традиціями. Серед її предків — поет-романтик Віктор

Наталя Львівна Забіла повністю поклала своє життя на вівтар служіння Дитячій Музі. Більш ніж половину своїх поетичних і прозових збірочок адресувалися юному читачеві: «Пригоди з автобусом» (1928), «У морі» (1929), «Про Тарасика й Марисю» (1930), «Ясоччина книжка» (1934). Пізніше, вже в повоєнний час, вона випустила кілька ліричних збірок поезії для дорослих.