Казка, що наснилась Христинці - Надія Дичка

Чудова добра казочка про яскраву краплинку, схожу на зірочку, яка вирішила помандрувати до нічного неба, щоб спробувати стати справжньою зорею. Які пригоди спіткали і як склалася подальша доля маленької краплиночки, на ім'я Сестра Зір, можна дізнатися, прочитавши казочку до кінця.

Читати казку "Казка, що наснилась Христинці" повністю онлайн:

Весела блакитноока росинка жила собі в квітничку і зовні нічим не відрізнялася від тисячі росинок. Хіба що світилася яскравіше за всіх. Чому так було? Ніхто не знав. Але всі почали називати росинку за яскравість Сестрою Зір.

Якось одного вечора Сестра Зір тихенько зістрибнула з квітки на землю і пірнула в темну далечінь. Всі згодом захвилювався: і квіти, і нічні метелики, і росинки-подружки — немає найяскравішої росинки в квітнику! Куди ж вона могла подітися? Чи не зібрався її з`їсти товстун-жук? Чи не випила яскраву крапельку нічна птаха? «А може Сестра Зір просто сховалася від нас?» — мовила найближча її подруга-росинка, на ім'я Соня...

Тим часом Сестра Зір вирішила побачити світ, помандрувати кудись далеко-далеко, бо набридло весь час сидіти в квітничку. «Якщо мене назвали Сестрою Зір, то може й справді я нею стану?» — подумала росинка й відшукала маленьку хмаринку, що дрімала на самому обрії. Потім вчепилася хмаринці до хвоста й помандрувала на небо. Вже вечоріло. Росинка летіла над землею, від захоплення їй перехопило дух. Вона аж заплющила очі, а коли розплющила — зрозуміла, що зупинилася біля самого місяця. Її маленьке тільце було схоже на макову насінинку, вкриту золотистим світлом. Сестра Зір світилася тепер уже не на землі, а на небі! «Невже я стала і справді зорею?» — зраділа вона. Та в ту ж мить поглянула на землю і не знайшла під собою свого рідного квітничка. Навкруги шуміли смерекові ліси, пахло хвоєю і ще якимось незнаними травами. Глибоко в ущелині дзюрчав потік. «І як же мої подружки, що живуть у квітнику?» Ще й холодно навкруг. Страшно стало росинці. Нічне небо дивилося бездонним чорним оком і хоча справжні зорі були, здавалося дуже близько, все ж від них віяло неприязню і байдужістю. Росинка спробувала поглянути на себе збоку, але не змогла. Тоді вона попросила хмаринку: «Хмаринко, скажи мені, хто я?»
— Ти — маленька краплинка води, що під місячним світлом трохи схожа на зірку. Але ти надто бліда супроти справжніх зірок. Тебе не видно з землі — будь у цьому певна. Та й на небі тебе ніхто не помітив...
   Прикро стало росинці за такі слова. Але хмаринка сказала правду!
— Спасибі тобі, хмаринко. Тепер я розумію, що краще залишитися яскравою в своєму квітничку, аніж нікому не потрібною в небі. Будь ласка, відвези мене назад, додому.

Хмаринка згодилася і повезла Сестру Зір до рідних земних берегів. Вони так поспішали додому, що ледь не зачепилися за високу смереку, що росла біля самотньої хатини.

Згодом росинка виблискувала в рідному квітничку на найвищій стеблині.
— Де ти була? — в один голос закричали подружки.
— Де?..
— О, це дуже довга історія, завтра я вам про все розповім, а зараз я дуже стомилася і хочу спати...

Всі замовкли. Притих і вітер. Сестра Зір відпочивала після довгої дороги і думала, що найкраще бути вдома, де затишок і спокій.

Біографія авторки казки "Казка, що наснилась Христинці":

Надійка Дичка народилася 13 червня 1964 року у вчительській родині в селі Підмихайля Калуського району що на Івано-Франківщині. В юнацькі роки захопилася журналістикою, працювала юнкором, позаштатним, а згодом штатним кореспондентом районної газети «Червона Долина». З дитячих років друкувалася в районній та обласній пресі. Як літератор друкується з 1985 року.

Переможець Міжнародних літературних конкурсів «Смолоскип-95» та «Гранослов-96» (поезія). Лауреат конкурсу на краще оповідання в м.Філадельфії (США) до 40-річчя Української Бібліотеки. Прозові твори увійшли до збірника кращих творів «Гранослов-98».

Друкувалася у Всеукраїнських літературних журналах «Перевал» (Івано-Франківськ), «Бористен» (Дніпропетровськ), «Світо-Вид» (Київ-Нью-Йорк), «Дзвіночок» (Рогатин Івано-Франківської обл.), в релігійному журналі «Милосердний самарянин» (Львів), а також в колективних літературних збірниках «Антологія краю», «Від Опілля до Карпат» та інших, в газетах «Літературна Україна», «Молодь України» та інших.

Авторка текстів до відомих пісень, які виконують провідні артисти України, зокрема, народні артисти України Василь Зінкевич, Світлана та Віталій Білоножки, Ніна Шестакова, Михайло Кривень та ін. А першим виконавцем пісень на вірші Надії Дички був незабутній народний артист України Назарій Яремчук.

У 2001 році Надія Дичка стала лауреатом премії ім. В. Стефаника в галузі літератури, мистецтва й архітектури (номінація «літературна творчість») за збірку віршів «Тебе любити піснею небес», вміщену в журналі «Перевал» (2000р., №4).

У 2002 році вийшла перша збірка поетеси «Пора півоній», яку надзвичайно схвально оцінили читачі. Наступними були такі збірки, як «Між злом і світлом» (2003), «Золота хмаринка» (2004), «За годинником серця» (2008), «Абетка та казки» (2008), «Перехрестя» (2010).
    Живе і працює поетеса в м. Долині на Прикарпатті. Прекрасні твори поетеси, зібрані в її збірках, засвідчують, що авторка не зупиняється на досягнутому, а перебуває в постійному творчому пошуку, працює над новими поетичними формами.

Творчі набутки 

«Працюй за двох...» - життєве кредо цієї талановитої і наполегливої поетеси. Страждання і натхнення поєднуються у творах поетеси, з важкої праці з'являється чисте джерело, яке наповнює світ, що з одного боку злий, жорстокий, хворий, а з іншого - прекрасний, розмаїтий, неповторний, і кому, як не поетові, благословляти його любов'ю.

Відтак, з-під пера пані Надії вийшли такі збірки:
«Пора півоній» — поезії / Н. Дичка. – Дрогобич : Відродження, 2002. – 96 с.
«Між злом і світлом» — поезії / Н. Дичка. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2003. – 336 с.
«Золота хмаринка» — збірка віршів для дітей / Н. Дичка. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. – 30 с.
«Абетка та казки» — Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2008. – 55 с.
«За годинником серця» — поезії / Н. Дичка. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2008. – 120 с.
«Перехрестя» — поезії, проза, драматургія / Н. Дичка. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2010. – 171 с.

Наразі, наводимо кілька взірців творчості Надії Дички:
Віршована абетка і оповідання зі збірочки «Абетка та казки» - виданої в 2008 році.