Незрозумілі слова - Любов Відута

Дитяче оповідання "Незрозумілі слова" української поетеси Любов Відути розповідає про те, як хлопчик, на ім'я Тарас почув випадково татів вислів "ламати стереотипи" та хотів ці нові знання застосувати на практиці. А ось чи вдало в нього це вийшло пропонуємо прочитати повний варіант на сайті AudioMama.

Авторка підкреслює допитливість хлопчика та закликає всіх читачів наслідувати його прикладу та шукати відповіді на невідомі слова чи словосполучення у дорослих.

Головна думка оповідання "Незрозумілі слова": Ламати стереотипи треба так, щоб нікому не нашкодити.

Читати оповідання "Незрозумілі слова" повністю онлайн:

Тато розмовляв по телефону, а Тарасик збирав з конструктора будинок.
- Треба ламати стереотипи, — почув хлопчик татові слова.
Звісно, ​​Тарасик не підслуховував. Просто тато так голосно говорів, що було чутно, навіть якщо прикрити вуха долонями. І чому батьки часто говорять такі незрозумілі слова? 3 усієї розмови хлопчика чомусь зацікавили саме вони. Він задумався, відклав конструктор і пішов у сусідню кімнату, де слухала музику старша сестра Улянка.
— Почитати тобі казочки чи оповідання? — запитально глянула вона на братика.
— Почитай, погодився Тарасик, а то тато по телефону якісь старі типи ламає.
— Що-що? стереотипи?
— Еге, їх ламає, не зрозуміла сестра. Може, ламає серйозно відповів малий, трохи насупившись.
— Ходи сюди, — заусміхалась Улянка, водночас допомагаючи Тарасику сісти поруч. — То ти, що означають ці слова? Що ж, це просто. Поглянь на мою кімнату. У ній чотири стіни, підлога, стеля. Це те, до чого ми всі звикли, це стереотип. Але бувають кімнати, стіни яких побудовані півколом і в яких округла стеля, навіть із хвилеподібними стінами бувають. Це означає, що людина, яка спроєктувала будинок, тобто архітектор, зламав стереотипи і створив будинок, не схожий на інші.
— Улянко, то наш тато сказав комусь будувати будинок із хвилястими стінами?
— Ні, та якби наш тато насправді побудував такий будинок, то він би зламав стереотипи. Але чи побудує хтось колись у Києві такий зовсім не звичний будинок, де все було б не так, як очікуєш? — мрійливо визирнула у вікно Улянка. Уявляєш, ми б дивились у вікно, а навпроти був би будинок, схожий на... крокодила!
— На лелеку! — фантазував Тарасик.
— На бегемота! Ластівку! Дерево! Повітряну кулю! — вигукували сміючись Тарасик і Улянка.
До кімнати зазирнув тато й попросив Улянку погуляти з братиком, бо йому терміново потрібно їхати на роботу. Вони вийшли на подвір'я. У пісочниці Тарасик вирив глибоченьку ямку, аби побудувати казковий будинок. Він набирав пісок у відерце і переносив його на інший край пісочниці. Там, крім нього, була не знайома йому дівчинка. Тарасик бачив, як вона ліпила маленькі пасочки, викладала їх рівними рядочками і чомусь вперто не помічала хлопчика. Тоді він набрав повне відерце піску і...
— Тарасе, що ж ти робиш? — вигукнула сестра малого бешкетника, який ледь не висипав пісок на голову дівчинки. Малий засоромлено стояв і вислуховував повчання, що так робити не можна.
— Я хотів з нею познайомитися, тихенько прошепотів Тарасик.
— Але ж так не знайомляться, здивовано пояснювала Улянка.
— А треба міняти, ні, ламати сте-ре-о-типи, складах вимовив складне слово Тарасик.
— Он воно що! Стереотипи! — розсміялась сестра. Напевно, я не так тобі пояснила. Розумієш, їх треба ламати так, щоб не нашкодити, щоб про тебе і про те, що ти зробив, залишилось хороше враження.
— Зрозуміло, — прошепотів Тарасик і вийшов з пісочниці.
— А ти ще прийдеш? — запитала його незнайома дівчинка.
Тарасик ствердно кивнув головою і усміхнувся.

Питання до дітей за змістом оповідання "Незрозумілі слова":

— Що хотів хлопчик зробити із незнайомою дівчинкою?
— Як звали головних героїв?
— Що Тарасик збирав із конструктора?
— Яке слово здивувало Тарасика?
— У якому місті жили діти?
— Чому Тарасику було соромно?

Біографічні відомості автора оповідання "Незрозумілі слова":

Любов Відута – поетеса, письменниця. Народилася 9 березня 1970 року в місті Львові. З відзнакою закінчила Львівський технікум промислової автоматики, продовжила навчання у Державному університеті «Львівська політехніка».

Друкується в різних періодичних виданнях, а перша книжка – «Працьовита бджілка» (видавництво «Сполом») – вийшла у 2008 році. Ілюстрації – комп'ютерна графіка у виконанні Лілії Соболь (Іволги). У наступному, 2009 році, побачила світ тематична збірка про вибір професій «Ким я буду? Ким я стану?» (видавництво Сполом), проілюстрована малюнками у техніці акварель (художниця – Вікторія Кравчук). У 2010 році побачила світ збірка дитячих віршів, загадок, скоромовок «Усміхнулось сонечко» (видавництво «Сполом»), ілюстрації мальовані гуашшю  (художниця – Вікторія Кравчук).

На початку 2011 року виходить друком ще одна книжечка для дітей з ілюстраціями Вікторії Кравчук «Сонечко сміється» (видавництво «Сполом»), в яку частково увійшла збірка «Усміхнулось сонечко».

У 2012 році видані дві збірки лірики : «В країні несполоханого щастя» (видавництво «Сполом») і «Вітрила простору» (видавництво «Простір»). Цього ж року видавництво «Елвик» у співавторстві з  Ніною Щегольковською видає збірку «Колискові», готує російськомовний авторський переклад «Колыбельные». Водночас у цьому ж таки 2012 році у видавництві Пегас виходить одразу декілька книжечок для най-найменших читачів. Ці книжечки покликані розвивати кмітливість і логіку. На початку 2013 року видавництво Пегас видає ще одну книжечку цієї серії, наразі готується продовження.