Казочка Оксани Демченко про вовченя, яке шукало кращої долі в чужих товариствах і краях — приміряло чуже життя на себе і всеодно зоставалося невдоволеним. Чого вчить нас ця казочка? Правильно, найкраще і найбезпечніше там, де нас люблять і сприймають такими як ми є. Це наша рідна домівка, де завжди чекають на нас близькі люди та вірні друзі.

Зміст казки "З ким поведешся":

Жило-було вовченя Федір. І були в нього мама, тато й два друга лисеня та кошеня.
— Ой, щось нудно мені з вами, — сказало якось вовченя. —Піду до пташок! 
Забрався Федір y гніздо. Прилетіла пташка-мама.
—А зараз будемо вчитися літати! — сказала вона і виштовхнула всіх з гнізда. 
— Гуп! — і бідолашне вовченя впало в озеро. «Залишуся тут жити», — вирішив Федір. Плаває він з рибами, a ті
мовчать. Нудно стало вовченятіченяті. «Так я й думати розучуся», злякався Федір.
— Не встигнеш! — клацнула зубами величезна щука.
Ледве вислизнув Федір і вискочив нa берег.

А тут равлик повзе. 
— Равлику, давай дружити, —запропонувало вовченя.
— Давай, — тихо відгукнувся той.
Приповзли вони до Країни равликів. Одягли на Федора равликовий будиночок.
— Ні, це не для мене, — зрозуміло вовченя. —Я волю люблю, а тут усе життя будинок на собі тягай!

Подався Федір до розбійників-вовків.
— Візьміть мене до товариства!
— Ану швиденько воду неси та обід нам вари, a то ми тебе з'їмо! заклацали зубами сіроманці.
Уночі вовки пішли в село по здобич, аж тут сторож-пес ну з рушниці стріляти ледве живі втекли бідолахи.

Прибігло вовченя додому до батьків і друзів.
— Вибачте мені, будь ласка! Тільки тепер я зрозумів, які ви мені дорогі. Ви найкращі B цілому світі!
А всі нумо Федора обіймати й цілувати! І, звичайно ж, пробачили йому, бо справжня дружба тa любов завжди щедрі на добро і порозуміння.