Казка про зиму. Аудіоказка на ніч. - ЗИМА - ЧАРІВНИЦЯ / Тімака

Найказковіша пора року – це зима. У цей час року зима прикрашає землю не лише пухнастим сніговим покривалом, але й розкішними візерунками на вікнах будинків. Недарма зиму називають чарівницею, адже вона ніби зачаровує всіх своєю красою й так і манить дітей та дорослих вийти надвір, щоб занурити всіх у диво та казку.

Пізнавальна казка "Зима-чарівниця" української дитячої поетеси Надії Красоткіної розповідає про те, як дуже красива та чарівна зима зігріла землю, вкривши її лапатим снігом, так, щоб та могла спати спокійно та роздивлятися багатосерійні кольорові сни.

Читати казку "Зима-чарівниця" повністю онлайн:

Діти, а ви знаєте, що Зима — чарівниця? Мабуть, знаєте... А те що Зима дуже красива, завжди у білому одязі, з чудовою короною на голові і в блискучій срібній накидці, теж знаєте? Мабуть... А ось про те, що під накидкою у неї чотири крила, ви чули? Ні! Цього ви не знали і не чули ніколи! Цей секрет знаю лише я! І то дізналась я про це зовсім випадково, у Новорічну ніч.

Зима стояла під дуже красивою ялиною і розсипала на вітер блискітки зі срібного мішечка, щоб вранці сніг блищав, а вітер їх підхоплював і розносив повсюди... Та ненароком він розгорнув накидку, і тоді я побачила чарівні крила Зими! Кожне крило було іншого кольору: одне біле-біле, друге — голубе, третє — прозоре, а четверте — іскристе! О! Це було справжнє диво!

Це до казки передмова,
Щоб було все ясно!
А от зараз просить слова
Казочка прекрасна.

Одного холодного осіннього дня Земля дуже змерзла і засумувала. Вона тремтіла від холоду і не могла заснути, хоч вже б давно могла відпочивати. Холод їй не давав зосередитись, а дощ лив і лив, і з цілими потоками води треба було щось робити. Як тут заснеш?

А Зима вже готова була прийти на Землю, а до її царювання залишалось ще два тижні, і вона не наважувалась. Але все ж вирішила подивитись хоч здалеку. Як глянула аж завмерла. Земля ще не спала, а дрижала від холоду і сирості і направляла дощову воду в ріки, бо сама пити вже не могла.

Розсердилася Зима на таке неподобство та й прийшла раніше, щоб Землі допомогти. Махнула вона білим-білим крилом, і на Землю посипались лапаті сніжинки. А лапаті вони були тому, що взялися за руки, щоб скоріше накрити все довкола пухнастою білою ковдрою і зігріти. Так вони летіли всю ніч і цілий день, ще й всю наступну ніч, а на ранок довкілля не можна було впізнати! Земля зігрілась під пухкою периною, позіхнула і, солодко заснувши, почала дивитись кольорові багатосерійні сни. А сніжинки і далі кружляли в небі, тільки тепер вони були легенькі і по одній кружляли у вальсі.

Зима задоволено глянула на свою роботу. І щоб Осінь більше не повернулась, махнула прозорим крилом — і на Землю прийшов Мороз. Він засклив усі річки, ставки і озера, збудував чарівні мости, і тепер можна було йти навіть по топкому болоту! А Землі було дуже тепло, бо закутана вона була у пухову білу перину!

Пройшло багато часу. Зима милувалась чарівними пейзажами, поправляла білосніжну ковдру, посилала Мороз, щоб поправляв лід на річках, і була задоволена.

А по всіх просторах ходили люди і робили на снігу стежки та дороги, їздили машини, бігали звірі та пташки та й забруднювали ковдру. І от одного разу Зима побачила, що її білесенька перина вже почорніла від бруду... А наближався Новий рік! І його треба ж зустріти чистотою і красою!

І вирішила Зима попрати ковдру, щоб всюди було чисто та гарно. Вона зразу взялася до роботи. Махнула голубим крилом небо стало голубе-голубе, засміялось щедре сонечко, Зима сховала Мороз під прозоре крило і розтопила сніг, щоб була вода для прання. Випрала вона перину чисто-чисто, покликала хмарку, і закинула на неї своє прання, поближче до сонечка, щоб сохло. А сама ще й Землю скупала, щоб чистою була до свята. Все зробила, аж втомилась. А коли глянула навколо, то засмутилась. Краси не було! А Новий рік от-от прийде! Тоді вона махнула іскристим крилом і над Землею розлився туман білий як молоко. Так було всю ніч, а коли зійшло сонце, то всі побачили, що кожна гілочка на дереві, кожна билиночка і найменша травинка вкриті пухнастим, іскристим інеєм! Це була дивовижна чарівна казка, що прийшла на Землю, щоб радувати і дивувати світ! Біле диво іскрилось під ясними променями, переливалось тисячами кольорових іскорок і радувало зір!

Тепер Зима була задоволена, бо зустрічала Новий рік дивовижним мереживом навкруги. А час летів. Зима змінювала картини довкілля. Вона махала своїми чарівними крилами і на Землю приходив то Сніг, то Мороз, то з’являлись Завія, Хурделиця, Завірюха, Хуга, Заметіль і танцювали, кружляли своїх танців. А Земля все спала та спала. Їй було затишно і добре. І от коли Зима махне ще раз голубим крилом, тоді Земля почне пробуджуватись, бо вже почнеться весна. І люди про це знатимуть, бо почнеться весняна відлига. А поки царює Зима-чарівниця. І, як усе поробить, то стоїть під красивою ялиною і розсипає блискітки зі срібного мішечка, а вітер їх розносить по цілому світу і кладе на сніг, щоб блищав і щоб усі знали, що Зима — чарівниця!

Питання до дітей за змістом казки "Зима-чарівниця":

  1. Скільки крил має зима-чарівниця?
  2. Чому землю сумувала й не могла заснути?
  3. Скільки часу залишалось ще до царювання зими?
  4. Що зробила Зима, щоб допомогти Землі?
  5. Як зима готувалась до зустрічі із Новим роком?
  6. Що розсипала зима зі срібного мішечка?

Біографічні відомості авторки казки “Зима-чарівниця”:

Надія Шайнюк (Надія Григорівна Красоткіна) народилася 26 серпня 1946 року в Ковелі. У 1964 році закінчила середню школу №3 у місті Ковель, в 1969 році — Волинський педагогічний інститут, за спеціальністю «вчитель початкових класів». Мешкає в місті Луцьк Волинської області. Надія Григорівна зібрала казки із 40-ка томника українських казок Миколи Зінчука на власному сайті.

Автобіографія Надії Шайнюк:

Моя біографія дуже проста: народилася в 1946 році 26 серпня в м. Ковелі, Волинської області. Прожила в мальовничому куточку цього міста, оточена любов’ю мами й тата. Ходила спочатку в школу № 6, а на останній рік, тобто в одинадцятий клас, з усіх шкіл старшокласників звели в школу № 3, (така була реформа в освіті), яку й закінчила в 1964 році. Почала писати вірші рано, а в п’ятнадцять років був надрукований мій перший вірш про вчительку в місцевій газеті, потім інші. Після школи вступала в педінститут, але не добрала балів і не пройшла по конкурсу, почала працювати піонервожатою в місті Ковелі в школі № 7. В 1965 році таки вступила в педінститут на стаціонар на факультет методики та педагогіки початкової освіти, який закінчила в 1969 році. Почала працювати знову ж таки піонервожатою в школі-інтернаті міста Луцька. Потім працювала рік вихователем, ще рік - вчителем початкових класів. А через вісім років перейшла працювати вчителем початкових класів у школу № 11 м. Луцька, потім працювала педагогом-організатором у цій же школі.