Ой летять, летять сніжинки - Микола Ведмедеря

Новорічна пісня для дітей про чарівну красу природи в зимову пору. Головною окрасою зими є снігопад, груднева передноворічна метушня, очікування чуда, підготовка до зустрічі Нового року, казкові герої: Дід Мороз та Снігуронька. Пісня жвава, весела і легка для вивчення напам'ять навіть маленьким дітям.

На порталі АудіоМама ви зможете слухати пісню "Ой летять, летять сніжинки" онлайн, а також розучувати за допомогою відеоряду у форматі караоке.

Текст дитячої новорічної пісні «Ой летять, летять сніжинки»:

Ой, летять-летять сніжинки
На будинки, на ялинки,
На дороги, на поля,
Біла, біла вся земля!

Приспів:
Сніг лапатий, сніговій,
Здрастуй свято - Рік Новий!
Сніг лапатий, сніговій,
Здрастуй свято - Рік Новий!

Вийшов Дід Мороз з хатинки,
Зупинивсь біля ялинки,
Нас чекає на сніжку
В срібно-білім кожушку!

Приспів:
Сніг лапатий, сніговій,
Здрастуй свято - Рік Новий!
Сніг лапатий, сніговій,
Здрастуй свято - Рік Новий!

У вогнях ялинка сяє,
А Снігуронька співає,
Зимо-зимонько, зима,
Веселіш, як ти, нема!

Приспів: (2р)
Сніг лапатий, сніговій,
Здрастуй свято - Рік Новий!
Сніг лапатий, сніговій,
Здрастуй свято - Рік Новий!

Музика: Микола Ведмедеря
Слова: Григорій Бойко

Біографічні відомості композитора святкової дитячої пісні "Ой летять, летять сніжинки":

Микола Олексійович Ведмедеря - відомий дитячий композитор, пісні якого вже багато років з радістю виконують діти у школах і дошкільних навчальних закладах. Народився 28 жовтня 1952 року у селі Юрченковому Печенізького району Харківської області в селянській родині. Дитинство і юність провів на хуторі Бугаївка Шевченківського району Харківщини. Закінчив Леляківську початкову та Юрченківську середню школи. Самотужки опанував гру на гармоніці, а згодом і на баяні. Служив в армії. Працював на Харківському тракторному заводі, одночасно навчаючись на курсах баяністів-хормейстрів при обласному Будинку народної творчості.

Захоплення музикою привело його до Харківського культосвітнього училища на відділення народних інструментів, а згодом і в педагогіку. З 1978 року й донині Микола Олексійович проживає у місті Лозова, що на Харківщині. Працював на Лозівському ковальсько-механічному заводі, брав участь у художній самодіяльності. Самотужки опанував навички композиторської майстерності. З 1983 по 2008 р. працював музичним керівником у дошкільному навчальному закладі №62 у місті Лозова. Педагогічний досвід збагатив його, навернув до творчості.

"Микола Олексійович — це дивовижна Людина, яка сприймає світ у всіх барвах! Його мелодії уміють загорнути слухача в зимову казку чи перенести у спекотне літо..." (слова Наталі Гуркіної). У творчому доробку композитора на сьогодні - понад тридцять збірок пісень для дітей та юнацтва, перша з яких - “Козачата” (1997). Микола Олексійович пише пісні на слова українських поетів В.Багірової, В.Верховеня, О.Голеги, Н.Гуменюк, Н.Кир'ян, В.Крищенка, Н.Поклад, Н.Рубальської, М.Сингаївського, О.Яворської та багатьох-багатьох інших.

Біографічні відомості автора слів пісні "Ой летять, летять сніжинки:

Грицько Бойко увійшов у літературу для дітей на початку 50-х років XX ст. і дуже швидко полюбився маленьким читачам. Лише в Україні за життя поета вийшло понад п'ятдесят книжок. Смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого.

Григорій Пилипович Бойко народився на Донеччині. Декілька поколінь Бойків, як згадує його син Вадим, уміли говорити віршами. Дід по материнській лінії, Олексій Корнієцький, залишив по собі кілька десятків пісень, які ще й досі співають у селах Донеччини. А батько поета, Пилип Бойко, теж писав вірші. Щоби видати їх, односельці зібрали гроші і відрядили секретаря місцевої комсомольської організації аж до Москви. І вийшла збірка "Чайка" українською мовою, але тодішня влада виплатила авторові гонорар... бібліотекою, 2000 невеликого формату книжок, які читало все рідне село Оленівка. Пилипа Бойка відправили на науку до Харкова, де він провчився лише рік, але встиг здружитися з однокурсником Володимиром Сосюрою...

Після закінчення семирічки Григорій Бойко навчався в Оленівській рудниковій школі. Відстань до школи була чимала, тому доводилося хлопцеві щодня вставати о четвертій годині, кілька кілометрів іти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи.

Почалася війна. Ще юнаком зі шкільної парти пішов Григорій на фронт, а повернувся звідти тяжко пораненим. Після війни майбутній письменник навчався на літературному факультеті Донецького педінституту.

Початком своєї літературної діяльності Григорій Пилипович вважав 1950 рік: саме тоді вийшла його перша збірка віршів "Моя Донеччина". Але друкуватися він почав ще школярем. З мізерних гонорарів купував для сім'ї бодай якісь крупи і цим дуже пишався. Ще студентом видав першу книжку, і його одразу ж прийняли до Спілки письменників. Потім було ще кілька ліричних збірок. А згодом поет став писати виключно для дітей. У дитячій літературі не знайдеться, напевне, жанру, в якому б не працював Грицько Бойко: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, п'єси-казки, тобто все, що подобається таким чарівним жителям країни Дитинства.

Письменник видав близько ста книжок для дітей. Ще за життя наклад його книжок сягав двадцяти мільйонів. Особливо полюбилися малечі "Билиці дяді Гриця", "Про дідуся Тараса", "Смішинки", "Хлопчик Ох", "Ніс у сметані", "Шпаргалка-виручалка" та інші.

А ще на слова поета створено понад чотириста пісень, здебільшого для дітей. Збірник пісень на слова Г. Бойка "Соловейко" побачив світ у 1974 році.