Ідуть дощі - Марія Познанська

Вивчення вірша "Ідуть дощі" Марії Познанської за допомогою мнемотехніки стане веселою грою для дітлахів будь-якого віку. Мнемотехнічна робота з віршем забезпечить легше сприймання тексту та його запам'ятовування. Логопедичне заняття на основі маленького тематичного віршика про осінь буде корисним для мовленнєвого розвитку дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

Читати вірш "Ідуть дощі" онлайн:

Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі.
Стали чорними кущі,
І дерева чорні стали,
Бо листочки всі опали.
Тільки дуб стоїть у листі
І калинонька в намисті

Біографічні відомості про автора вірша "Ідуть дощі":

Марія Авакумівна Познанська народилась 15 липня 1917 року в селі Петрашівка на Київщині. З дитинства її полонила поезія Т. Г. Шевченка. Саме завдяки їй дівчинка полюбила музику віршованого слова. Ще коли Марія навчалась у школі, сама складала пісні, добирала до них мелодії та наспівувала їх своїм подружкам, але про те, хто є автором слів, нікому не казала.

Після закінчення школи-семирічки М. Познанська працювала в своєму колгоспі, в ланці, що вирощувала буряки. Там вона навчилася розуміти і «читати» землю і водночас мріяла стати письменницею. Але знань бракувало. Тому Марія вечорами, після роботи, сідала за підручники. І вже в 1937 році вступила у Білоцерківське педагогічне училище. А в 1939 році на останній сторінці журналу «Жовтень» молода поетеса побачила надрукованим свій перший вірш. Мрії почали здійснюватись. Та на заваді стала війна з німецькими загарбниками.

Під час війни Марія Авакумівна працювала рахівником у радгоспі, а після її закінчення стала студенткою мовно-літературного факультету Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. Водночас вона була активним учасником літературної студії при журналі «Дніпро», де писала вірші для дітей.

У 1945 році разом з молодими поетами-початківцями М. А. Познанська звітувала про свою творчість у Спілці письменників, якою зацікавився П. Г. Тичина. Ознайомившись з творчим доробком молодої поетеси, він зробив свої зауваження щодо віршів, порадив дещо виправити і дав рукопису «путівку у життя». І вже 1946 року виходить перша поетична збірка для дітей «Мій квітник». Простота і дохідливість віршів збірки одразу привернули увагу критиків і читачів.

Відомий майстер дитячої літератури К. Чуковський у своїй статті зазначив: «Не віриться, що Марія Познанська – новачок, початківець у літературі. У неї зрілий упевнений смак і такий ступінь майстерності, який набувається з досвідом». Вона «…добре знає дитячу психіку, вміє з достатньою яскравістю передати дитяче сприйняття світу». Це остаточно визначило подальший шлях поетеси. Марія вирішила професійно займатися літературою для дітей.

Набуті в студентські роки знання з дитячої психології молода поетеса доповнювала безпосереднім дружнім спілкуванням з малечою. Марія Познанська спостерігала за їхнім життям, поведінкою, прислухалася до дитячої мови, дізнавалась, що цікавить малечу, до чого вони прагнуть. Згодом було надруковано поетичні збірки Марії Авакумівни «Буду піонером», «Де сонце і квіти», «На рідній землі», «У колгоспі «Перемога».

М. Познанська намагалася своїми віршами розширити світогляд дітей. Поетеса просто, дохідливо і поетично відповідала на численні запитання «чомучок». Так з’явилися збірки, в яких змальовано життя малят у дитсадку, у родині, розповідається про корисну працю людей різних професій, а саме: «Дім на горбочку», «Тьотя Паша», «У нашому садочку», «Про білий халат і наших малят», «Асканія-Нова», «Що я знаю про метро», «Любій малечі про цікаві речі», «Чим пахне коровай», «Про золоті руки».

М. Познанська не оминула увагою і дітей старшого віку. У таких творах, як: «Валя Котик», «Жоржини цвітуть!», «Фортеця над Дніпром», вона по-доброму, мудро й проникливо розповіла про складнощі життя, важкі випробування, що часом випадають на долю людей.

При ознайомленні з творами поетеси виникає безліч різних емоцій: радість, сум, біль, гордість, почуття патріотизму, любов до свого краю, гордість за свій народ. Мова у поетичних творах дуже проста і дохідлива, тому безліч віршів М. Познанської увійшли до численних тематичних збірників, антологій, шкільних хрестоматій.

В 1978 році за поетичну збірку «Щоб ти був щасливий» та віршовану розповідь «Фортеця над Дніпром» Марії Авакумівні було присуджено літературну премію імені Лесі Українки.

Померла Марія Авакумівна Познанська 1995 року. Вона була людиною свого часу. Але талант педагога і талант поетеси – це те щасливе поєднання, яке, попри деяку заідеологізованість, залишає її творчість популярною і досі.