Кіт у чоботях - Світлана та Юрій Ходос

Переспів казки Шарля Перро у віршах про винахідливого кота, який зміг влаштувати життя собі і своєму хазяїну.
Переказ написаний приємним складом, з використанням гумору. Пригоди незвичайного кота у казці захоплюють не тільки малят, але й дітей старших за віком. Розумний і спритний кіт, що розмовляє, як людина, ходить у чоботях і носить капелюх з пір'їною, допомагає своєму хазяїну стати багатим і одружитися з принцесою. Казка вчить дітей любити тварин, не боятися труднощів і ризику заради досягнення своєї мети, бути добрими, сміливими, справедливими.

Текст віршованої казки "Кіт у чоботях":

Сивий мельник весь достаток
Заповів синам у спадок:
Сину старшому — млина
І один мішок зерна.
Середульшому — осла
І лише відро вівса.
А молодшому — кота
І пів глека молока.

Менший брат засумував,
Наодинці міркував:
— І навіщо кіт мені?
З ним лиш клопоти самі.
Чи кота продати слід?
Чи зварити на обід?
Тільки далі жити як? —
Сам себе питав юнак.

Раптом кіт говорить чемно:
— Побиваєшся даремно,
Я тобі допоможу,
Слухай, пане, що скажу.
Я зроблю тебе багатим,
Пощастить, то ще й жонатим.
Тільки дай мені мішок,
Чобітки і мотузок.

Хоч юнак і здивувався,
Та не дуже опирався.
На останні копійки
Він купує чобітки,
Сірий латаний мішок
І тоненький мотузок.
Взувши чоботи, кіт зрання
Поспішив на полювання.

Він за лічені хвилини
На приманку із морквини
У мішок спіймав кроля
І побіг до короля.
Провели кота в покої:
Вартові стоять при зброї,
Сам король сидить на троні
В синій мантії, в короні.

Уклонився ґречно кіт,
Важно каже: — Вам привіт
Від маркіза Карабаса,
А в дарунок свіже м'ясо.
Юнаку таке ім'я
Кіт придумав навмання,
Щоб слуги зіграти роль.
Дуже вдячний був король.

Захотів король з дочкою
Прогулятись за рікою.
Лісом їдуть у кареті,
Грає служка на кларнеті.
Кіт, угледівши здаля
І дочку, і короля,
Вмить поквапився додому,
Хитро мружачись при цьому.

Каже пану: — Поспішай,
А навіщо, не питай.
Не збагнувши, що і як,
За котом побіг юнак.
Біля річки, коло броду
Кіт кричить: — Стрибай у воду!
Удавай, що тонеш, пане,
Маю я великі плани.

Тут карета під'їжджає.
Кіт назустріч — і волає:
— Гей, сюди! Врятуйте нас!
Тоне в річці Карабас!
Упізнав король кота
І питає: — Де біда?!
Кіт указує на пана,
Що крутивсь в ріці забавно.

Поскидавши черевички,
Слуги поспіхом — до річки,
Бідолашного хлопчину
Врятували за хвилину.
Наказав король відразу
Одяг дати Карабасу.
Одягнули, обсушили,
До карети запросили.

А тим часом кіт — вперед
Навпростець крізь очерет
Поспішив до косарів,
Щоб сказати кілька слів:
— Прошу, друзі, по секрету,
Як побачите карету,
В котрій їде сам король,
Жартома зіграти роль.

Їде вже король лугами
Рясно вкритими стогами.
Він поглянув навкруги
І спитав: — Чиї луги?
Косарі не підвели —
Жартома відповіли:
— Милість Ваша, з цього часу
Все належить Карабасу.

Кіт мерщій побіг вперед,
Пояснив женцям секрет.
Незабаром короля
Зацікавили поля.
Він питає у женців:
— Хто господар цих полів?
І женці не підвели —
Жартома відповіли:

— Милість Ваша, з цього часу
Все належить Карабасу.
— Ну, маркізе, ой-ля-ля!
Обскакали короля.
Карабасе, наостанок
Покажіть мені свій замок.

Кіт підслухав їх розмову
І побіг швиденько знову.
Привела кота дорога
До палацу дорогого.
До страшного людожера,
Що був злющий ненажера.
Це його була земля:
Всі луги, ліси, поля.
Людожер був чаклуном,
Міг він стати вмить биком,
Чи свинею з довгим рилом,
Чи зубастим крокодилом.

Кіт зайшов до людожера,
Той скривився, як мегера.
— Ну, чого тобі, хвостатий?
— Я прийшов лише спитати:
Чи це правда, чи пусте,
Що ви можете усе?!

Людожер без зайвих слів
Закрутився, загудів,
Вкрився димом чарівним —
Обернувся левом злим.
Кіт від лева навтьоки —
Долі впали чобітки.
Ледь від смерті врятувався,
Аж на шафі заховався.

Кіт зітхає: — Ну і ну!
Потім каже чаклуну,
Зістрибнувши на доріжку:
— А чи зможете і в мишку?
Закрутився людожер –
Стався мишею тепер.
Без вагання кіт стрибнув,
Мишу миттю проковтнув.

Біля замкових воріт
Вже гостей чекає кіт.
Був у захваті король:
— Ну, маркізе, ви герой!
Ви багатий, молодий,
Замок — гарний, дорогий.
В мене є для вас дружина —
Люба донька Жозефіна.

Із принцесою юнак,
Що розквітла, наче мак,
Одружився залюбки.
Був щасливим всі роки.

У палаці жив і кіт,
Наїдав собі живіт.

Відомості про автора:

Світлана Ходос має надруковані за 2000 - 2020 роки книги "Династія Жужиків", "Шалені перегони" українською та російською мовами у співавторстві з Юрієм Ходосом, а також казки "Пташине щастя", "Підземні лабіринти", "Новорічна красуня", серія пізнавальних віршованих книг про пригоди Чомусика та ін.

Сама письменниця вже є бабусею п'ятьох онуків, при цьому займається йогою, володіє мистецтвом масажу і допомагає іншим жінкам почувати себе здоровими та красивими.

Казки та перекази пані Світлани сповнені світла та добра. Вона виховала двох доньок, зараз за потреби допомагає у вихованні п'ятьох онуків, інтуїтивно володіє мистецтвом гуманної педагогіки, знає дитячу психологію.

Читати (дивитися) повну версію казки Кіт у чоботях Шарля Перро